New York Times опублікувала думку експертів із зовнішньої політики з Республіканської партії – Роберта О’Браєна, колишнього радника Трампа з національної безпеки, і Елбріджа Колбі, раніше заступника помічника міністра оборони при адміністрації Трампа.
Колбі зазначає, що Трамп налаштований проти «зарозумілої зовнішньої політики після закінчення холодної війни» і відкритий до діалогу з міжнародними конкурентами. На думку Колбі, адміністрація Трампа виявляла б «гнучкість і прагматизм», на відміну від нинішнього підходу Білого дому до України. Він також вважає, що за Трампа Україні не варто було б розраховувати на членство в НАТО, і що необхідно налагодити з Росією прийнятну угоду, здатну запобігти масштабному конфлікту із Заходом.
О’Браєн стверджує, що Трамп волів би політику непередбачуваності, щоб залишити Росію в невіданні щодо можливих дій США, зберігаючи при цьому дипломатичний тон. «Трамп був дуже привітний із Володимиром Путіним і Сі Цзіньпіном, що давало йому змогу вести складні розмови на жорсткі теми», – зазначив він.
О’Браєн вважає, що ключовим методом тиску на Росію з українського питання мають залишатися санкції. Він запропонував би суворі санкції проти Центрального банку Росії, а також вторинні санкції на китайські компанії, які співпрацюють з Росією. Експерт упевнений, що такий економічний підхід може спонукати російську сторону до переговорів з Україною. Він також зазначив, що Трамп не схильний до військової ескалації, але готовий посилити економічний тиск, щоб стимулювати дипломатичне рішення.
Колбі додав, що США навряд чи оберуть військовий шлях, оскільки українська армія стикається з нестачею робочої сили та боєприпасів, що пов’язано з обмеженими виробничими потужностями на Заході. Зрештою, на його думку, конфлікт може завершитися перемир’ям на лінії фронту – так, як часто завершуються подібні конфлікти.
О’Браєн також пропонує перенести основний тягар поставок озброєнь Києву на європейські країни: «Лише одна Німеччина має економіку, яка перевершує російську, і могла б істотно протистояти російській загрозі за рахунок конвенціональних сил. У 1988 році Західна Німеччина могла виставити на поле бою 12 бойових дивізій», – додав він.
