Українські військові, що воюють на російській землі, мають гнучкість у веденні бойових дій, якої вони не мали раніше в цій війні.
ЗСУ увірвалися в південно-західну російську Курську область у серпні, і на піку вторгнення вони утримували близько 500 квадратних миль. Росія відвоювала частину території, але українці все ще утримують свої позиції в цій області.
Боротьба України проти російського вторгнення до подій під Курськом відбувалася виключно на українській землі, якщо не брати до уваги дальні удари безпілотників по військових об’єктах і нафтопереробних заводах, а також бої в Чорному морі.
Хоча є певні переваги в тому, щоб воювати у своїй країні, бажання захистити якомога більше перешкоджає здатності до жорстокого стратегічного підходу в бою, розповіли Business Insider експерти з питань конфліктів.
Майкл Бонерт, військовий експерт корпорації RAND, сказав, що перевага України в Курську полягає в тому, що «їм не потрібно захищати жодне з цих міст», тому що вони є російськими. «Ви просто воюєте там, де це вигідно, і відступаєте, коли це не вигідно. І це дуже ефективний спосіб ведення бойових дій», – сказав він.
Нова перевага
Воюючи вдома, українські війська запекло тримаються за деякі міста, б’ючись з росіянами за них доти, доки у них не залишається іншого вибору, окрім як відступити. Бахмут – один із прикладів, але були й інші, тому що Україна зосереджує свої зусилля на захисті якомога більшої території.
Вторгнення Росії в Україну було незвичайним, принаймні для великих воєн, оскільки воно здебільшого відбувалося на території лише однієї країни, що поставило Україну в значно невигідне становище і часто залишало її війська в скрутному становищі.
Але тепер це вже не так.
У Курську, за словами Бонерта, «вони можуть просто скористатися перевагами місцевості, вести бойові дії у найбільш ефективний спосіб і, зрештою, можуть відступити», якщо їм потрібно захистити свої сили або техніку, або для досягнення якоїсь іншої мети. Причому вони можуть зробити це без наслідків, чого не можна сказати про ситуацію в Україні, додав він.
Про населені пункти в Курську він сказав, що «це не українські міста, тому вони можуть вибирати для бою і оборони найбільш вигідні позиції, щоб мати можливість зробити укріплення», та продовжив: «Якщо вас більше, відступайте: «Якщо ви в меншості, просто відступайте до наступного».
Зараз Росія наступає і відвойовує територію в Курську, і незрозуміло, як в кінцевому підсумку Україна буде протистояти її військам там.
Вільям Альберк, військовий експерт Центру Стімсона, сказав, що Росія поки що відвойовує «ті частини, які легко повернути», і що «їм буде набагато важче впоратися з рештою території.
«Зараз для України дуже легко зробити певні бойові відступи і поступитися територією, яку вона ніколи не могла б утримувати на законних підставах», – сказав він.
Бонерт зазначив, що «росіянам дуже дорого обійдеться повернення цих територій», оскільки Україна тепер може «обирати, коли і де вона захищатиметься».
Україна дала зрозуміти, що її операції на Курській дузі спрямовані на захоплення території, якою вона могла б торгувати на переговорах, але є й інші переваги бойових дій на цій території.
Метью Савілл, військово-стратегічний експерт аналітичного центру Royal United Services Institute, який раніше був аналітиком розвідки в Міністерстві оборони Великої Британії, раніше розповідав BI, що мотивація України утримувати територію в Курську може полягати в тому, що «якщо вони займуть сильну оборону, вони зможуть ефективно знекровити росіян».
Альберк зазначив, що в Курській області Україна може запитати себе: “Де ми дійсно можемо захищатися? Які місця найкращі для справжнього бою з росіянами?” Він додав, що Україна може створювати “зони знищення” та “пастки, щоб уповільнити Росію”, і зауважив: “Не обов’язково захищати весь виступ фронту”.
Менша потреба в обороні
Військові України стикаються з постійною загрозою, що Росія утримуватиме будь-яку захоплену територію невизначений термін, як це є з Кримом з 2014 року, а російські підконтрольні сепаратисти намагаються посилити контроль у Донбасі. Росія вже оголосила цей регіон своєю суверенною територією та явно має намір утримувати його.
Однак Україна не мусить хвилюватися за те, що буде з територією, яку вона може віддати на російській землі. Це дає їй можливість вести війну в цьому регіоні по-іншому. Незрозуміло, наскільки Україна використовує цю можливість, але вона є.
«Це величезна оперативна перевага для командира, коли не потрібно проводити чіткі межі оборони», — сказав Альберк.
Він пояснив, що, обираючи місця для оборони в Україні, українські війська «орієнтуються не тільки на рельєф», додаючи: «Вони дивляться не тільки на захищені позиції, а й на символічне значення різних сіл, де живуть українці, де глибоко вкорінена українська історія».
«Втратити українське село психологічно набагато болючіше, ніж відступити з російського села, яке українців взагалі не цікавить», — зазначив Альберк.
На сході України, де зосереджені основні бойові дії, «Україна дійсно відчуває біль від здачі села, яке вони відбили у росіян, або втрати історичного місця, якого раніше не займали російські сили», — додав він.
Альберк зазначив, що тепер Україна воює на чужій території, що дає українським командирам більше свободи в плануванні бою відповідно до реальних потреб, на відміну від ситуації вдома, «де кожна втрачена п’ядь землі — це удар в саме серце кожного українця».
