- Партія Ле Пен опустилася на третє місце після підйому лівих сил
- Партія Макрона сенсаційно посіла другу сходинку за кількістю місць в парламенті
Франція прямує до періоду тривалого політичного застою після шокуючої поразки ультраправої Марін Ле Пен на виборах минулої неділі. Невдача її партії призвела до поділу парламенту, і до відсутності в ньому явної більшості.
Лівий альянс, до якого входить ультраліва партія “Франція нескорена”, буде найбільшою групою партій зі 178 з 577 місць у нижній палаті, але їм все ще не вистачає 289 місць, необхідних для абсолютної більшості. Група на чолі з партією президента Еммануеля Макрона посіла друге місце, а “Національне об’єднання” Ле Пен – третє.
Напередодні виборів інвестори були стурбовані перспективою приходу до влади ультраправих після переконливої перемоги Ле Пен на виборах до Європейського парламенту минулого місяця. Але деякі аналітики були ще більше стурбовані тим, що наступну адміністрацію може очолити Жан-Люк Меланшон з “Нескореної Франції”, оскільки він давав обіцянки щодо витрат, які дестабілізують державні фінанси і можуть призвести до ринкової кризи.
Це означає, що ні Меленшон, ні Ле Пен не зможуть втілити свої плани в життя, що надзвичайно ускладнює формування будь-якого ефективного уряду.
“Крайнощів вдалося уникнути, – сказав Антоніо Баррозу, політичний аналітик консалтингової компанії Teneo. “Але проблема в тому, що легкого шляху до формування уряду не існує”.
Котирування французьких облігацій та євро мало змінилися, оскільки трейдери аналізували результати. Показник CAC 40 виріс на 0,3% на паризьких торгах, додавши це значення до відскоку минулого тижня. Французький фондовий індекс відновив майже половину втрат останніх тижнів і залишається на 3,8% нижчим, ніж був до оголошення виборів 9 червня.
Лівий альянс, відомий як “Новий народний фронт”, уклав угоду з центристами Макрона напередодні другого туру голосування, щоб не дати Ле Пен отримати більшість. Національне об’єднання Ле Пен набрало найбільшу кількість голосів у першому турі, але в підсумку отримало лише 143 місця в парламенті, тоді як група Макрона – 156, згідно з даними Міністерства внутрішніх справ Франції.
“Сценарій політичного застою у Франції з поділом парламенту на три блоки – це найменш ризикований з можливих сценаріїв”, – сказав Джон Плассар, директор Mirabaud & Cie.
Макрон заявив, що дострокові вибори, які він призначив після своєї поразки на європейських виборах, були покликані прояснити політичну ситуацію у Франції. Натомість, вони стали початком того, що виглядає як тижні переговорів, спрямовані на те, щоб спробувати створити коаліцію, здатну керувати країною.
Хоча виборчі правила П’ятої республіки були розроблені таким чином, щоб уникати глухого кута, Франція стикається з тією ж політичною фрагментацією, яка призвела до того, що парламенти по всій Європі занурилися в тривалі і складні переговори з метою формування коаліцій.
Прем’єр-міністр Нідерландів Дік Схуф прийняв присягу цього місяця, майже через вісім місяців після виборів у його країні. Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес керує країною за підтримки семи різних партій після того, як консерватори, найбільша парламентська група, не змогли сформувати більшість. Олаф Шольц очолює першу за понад півстоліття тристоронню коаліцію в Німеччині.
Як стверджують політичні експерти, у Франції найбільш вірогідним результатом буде уряд з мінімальним набором програм, який зможе утримувати країну в робочому стані, не маючи на меті жодних серйозних змін. Між усіма трьома основними блоками існують значні розбіжності.
Це надзвичайний результат значною мірою тому, що нинішня французька конституція, прийнята за часів Шарля де Голля в 1958 році, була створена, щоб уникати парламентського “паралічу”, який Франція пережила після Другої світової війни.
Мелоді Мок-Грюе, експерт з конституційного права з університету SciencesPo, сказала, що для того, щоб знайти в історії подібну ситуацію, потрібно повернутися до президентства Вінсента Оріоля з 1947 по 1954 рік.
“Він зустрічався з кожним партійним об’єднанням в парламенті і намагався дійти з ними до найменшого спільного знаменника, щоб спробувати створити уряд, – сказала вона. “Це займе щонайменше кілька тижнів”.
Коли в неділю ввечері всі побачили зміни, прем’єр-міністр Макрона Габріель Атталь дистанціювався від рішення президента про призначення виборів і заявив, що може подати у відставку. Незважаючи на напруженість, Макрон попросив його залишитися на тимчасовій основі, щоб зберегти стабільність.
Меленшон закликав Макрона визнати свою поразку і призначити прем’єр-міністра лівого спрямування замість Аттала, запевнивши своїх прихильників, що “Новий народний фронт” виконає свою програму в повному обсязі. Лідер соціалістів Олів’є Фор висловився більш стриманно, заявивши, що завдання партії полягає в тому, щоб “знайти шлях” і задовольнити потреби та запити французів.
“Справа не лише в тому, що парламент фрагментований, але й у тому, що самі партії розколоті”, – сказав Баррозу, аналітик Teneo.
Згідно з французькою конституцією, президент може призначити прем’єр-міністром кого завгодно, але без більшості будь-який уряд буде вразливим перед вотумом недовіри і матиме труднощі з ухваленням законів.
Мок-Грюет сказала, що Макрон, швидше за все, дочекається засідання Національних зборів 18 липня, перш ніж розпочинати будь-які серйозні переговори. За її словами, партії, що входять до “Нового народного фронту” Меланшона, швидше за все, сформують окремі групи, що потенційно дасть Макрону можливість домовитися з соціалістами або “зеленими”.
Що б не сталося далі, існує думка стосовно того, що французьким політикам доведеться знайти новий спосіб роботи, який передбачатиме більше компромісів. Це нелегке завдання в країні, яка звикла до того, що парламент неухильно виконує програму президента.
“Ми є лідерами, але не маємо абсолютної більшості”, – заявив в ефірі телеканалу TF1 соціаліст Рафаель Глюксманн, якого вважають потенційним прем’єр-міністром. “Тому нам потрібно розпочати нову еру, діяти як дорослі. Нам потрібно буде сперечатисяі домовлятися”.
