Сполучені Штати зіткнуться з «небезпечними наслідками», якщо продовжать збільшувати військову допомогу Україні замість того, щоб підтримати запропоноване Росією врегулювання, яке передбачає захоплення Москвою значних територій, заявив в ексклюзивних відповідях на запитання Newsweek Сергій Лавров, який протягом 20 років був головним дипломатом російського президента Володимира Путіна.
Через два з половиною роки після того, як Путін віддав наказ про «спеціальну військову операцію» проти України, що стала найсмертоноснішим конфліктом в Європі з часів Другої світової війни, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Кремль пропонує життєздатний план для припинення кровопролиття і оновлення архітектури безпеки на континенті. Він звинуватив очолюваний США військовий альянс НАТО в тому, що десять років тому він вперше посіяв насіння війни і продовжує роздмухувати полум’я.
«Росія відкрита до політико-дипломатичного врегулювання, яке має усунути першопричини кризи, – сказав він. «Воно має бути спрямоване на припинення конфлікту, а не на досягнення перемир’я».
Російський план означатиме, що Україна відмовиться від Донецької, Херсонської, Луганської та Запорізької областей, що перебувають під контролем Росії, і які були офіційно анексовані Москвою після міжнародно оспорюваного референдуму у вересні 2022 року, а також від Криму, захопленого Росією і анексованого в результаті аналогічного голосування в 2014 році. Київ також повинен погодитися відмовитися від прагнення стати членом НАТО і зробити інші кроки, які відкидаються президентом України Володимиром Зеленським та його міжнародними союзниками, включно зі Сполученими Штатами.
Натомість Київ та його міжнародні партнери вимагають безумовного виведення російських військ, а Москва заявляє, що ескалація конфлікту наближає НАТО до прямого зіткнення з Росією, яка володіє найбільшим у світі арсеналом ядерної зброї.
«Наразі, наскільки ми бачимо, відновлення миру не входить у плани нашого супротивника. Зеленський не скасував свій указ про заборону переговорів з Москвою», – сказав Лавров. «Вашингтон і його союзники по НАТО надають політичну, військову і фінансову підтримку Києву, щоб війна тривала. Вони обговорюють можливість дозволити ЗСУ [Збройним силам України] використовувати західні ракети великої дальності для нанесення ударів вглиб російської території. Така «гра з вогнем» може призвести до небезпечних наслідків».
На думку Лаврова, кроки, яких прагне Москва, відповідають траєкторії світу, що швидко змінюється, в якому Росія встановила глибоке партнерство з Китаєм і зміцнила зв’язки з країнами, що розвиваються, які прагнуть мати більший вплив на світовій арені. За його словами, навіть якщо Москва зазнає втрат, Київ і його прихильники програють у цій тривалій війні набагато більше.
«Ми маємо на увазі, що світовий порядок повинен бути пристосований до нинішніх реалій, – сказав він. Сьогодні світ переживає «багатополярний період». Перехід до багатополярного світового порядку є природною частиною перерозподілу сил, який відображає об’єктивні зміни у світовій економіці, фінансах та геополітиці. Захід чекав довше за інших, але він також почав усвідомлювати, що цей процес є незворотнім».
Зауваження Лаврова з’явилися під час просування російських військових на кількох ключових українських фронтах, незважаючи на одночасну боротьбу з українським контрударом в самій Росії.
Вирішальне значення для перебігу війни може мати результат президентських виборів у США 5 листопада між віце-президентом Камалою Гарріс і колишнім президентом Дональдом Трампом. Підтримка України стала предметом політичної боротьби в західних столицях і не в останню чергу у Вашингтоні, який надає найбільшу пряму допомогу.
«За великим рахунком, результат цих виборів для нас не має ніякого значення, оскільки обидві сторони досягли консенсусу щодо протидії нашій країні, – сказав Лавров. «В цілому, для господаря Білого дому, ким би він не був, було б природно займатися своїми внутрішніми справами, а не шукати пригод за десятки тисяч кілометрів від американського узбережжя. Я впевнений, що американські виборці думають так само».
Наведений нижче текст відповідей був злегка відредагований для більшої ясності.
Newsweek: Оскільки конфлікт в Україні досі триває, наскільки позиція Росії відрізняється від тієї, що була у 2022 році, і як співвідносяться витрати на нього і прогрес у досягненні стратегічних цілей?
Лавров: Наша позиція широко відома і залишається незмінною. Росія відкрита до політико-дипломатичного врегулювання, яке має усунути першопричини кризи. Воно має бути спрямоване на припинення конфлікту, а не на досягнення перемир’я. Захід повинен припинити постачання зброї, а Київ – припинити бойові дії. Україна повинна повернутися до свого нейтрального, позаблокового і без’ядерного статусу, захистити російську мову і поважати права і свободи своїх громадян.
Основою для врегулювання можуть стати Стамбульські домовленості, парафовані 29 березня 2022 року російською та українською делегаціями. Вони передбачають відмову Києва від вступу до НАТО і містять гарантії безпеки для України, визнаючи при цьому реалії на місцях на той момент. Зрозуміло, що за два з гаком роки ці реалії суттєво змінилися, в тому числі і в правовому плані.
14 червня президент Володимир Путін назвав передумови для врегулювання: повне виведення Збройних сил України з ДНР [Донецька Народна Республіка], ЛНР [Луганська Народна Республіка], Запорізької та Херсонської областей; визнання територіальних реалій, закріплених у Конституції Росії; нейтральний, позаблоковий, без’ядерний статус України; її демілітаризація та денацифікація; забезпечення прав, свобод та інтересів російськомовних громадян; зняття всіх санкцій проти Росії.
Київ відповів на цю заяву збройним вторгненням до Курської області 6 серпня. Його покровителі – США та інші країни НАТО – прагнуть завдати Росії стратегічної поразки. За цих обставин у нас немає іншого вибору, окрім як продовжувати нашу спеціальну військову операцію до тих пір, поки не будуть усунені загрози з боку України.
Найбільші втрати від конфлікту несуть українці, яких власна влада безжально штовхає на війну, щоб їх там вбивали. Для Росії йдеться про захист свого народу і життєво важливих інтересів безпеки. На відміну від Росії, США продовжують розповідати про якісь «правила», «спосіб життя» і тому подібне, очевидно, погано розуміючи, де знаходиться Україна і які ставки в цій війні.
Наскільки ймовірним, на вашу думку, є військове або дипломатичне вирішення конфлікту, чи ви бачите більший ризик переростання конфлікту в щось ще більш масштабне, коли українські війська отримають більш сучасне озброєння НАТО і увійдуть на територію Росії?
Робити припущення – не моя робота. Я хочу сказати, що ми намагаємося погасити цю кризу вже більше десяти років, але кожного разу, коли ми фіксували на папері домовленості, які влаштовували всіх, Київ і його господарі давали задній хід. Саме так сталося з домовленостями, досягнутими в лютому 2014 року: вони були розтоптані опозицією, яка здійснила переворот за підтримки США. Через рік були укладені Мінські домовленості, схвалені Радою Безпеки ООН, які також саботувалися протягом семи років, а лідери України, Німеччини та Франції, які підписали документ, потім хвалилися, що ніколи не мали наміру його виконувати. Парафований у Стамбулі наприкінці березня 2022 року документ так і не був підписаний Зеленським за наполяганням його західних кураторів, зокрема, тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії.
Наразі, наскільки ми бачимо, відновлення миру не входить у плани нашого супротивника. Зеленський не скасував свій указ про заборону переговорів з Москвою. Вашингтон і його союзники по НАТО надають політичну, військову і фінансову підтримку Києву, щоб війна продовжувалася. Вони обговорюють можливість дозволити ЗСУ використовувати західні ракети великої дальності для нанесення ударів вглиб російської території. «Гра з вогнем» таким чином може призвести до небезпечних наслідків. Як заявив президент Путін, ми будемо приймати адекватні рішення, виходячи з нашого розуміння загроз з боку Заходу. Висновки – за вами.
Які конкретні плани має Росія в рамках стратегічного партнерства з Китаєм та іншими державами для досягнення змін у нинішньому світовому порядку і як, на Вашу думку, ці амбіції будуть реалізовуватися в зонах інтенсивної конкуренції і конфліктів, зокрема на Близькому Сході?
Ми маємо на увазі, що світовий порядок має бути пристосований до сучасних реалій. Сьогодні світ переживає «багатополярний момент». Перехід до багатополярного світового порядку є природною частиною перерозподілу сил, який відображає об’єктивні зміни у світовій економіці, фінансах та геополітиці. Захід чекав довше за інших, але й він почав усвідомлювати, що цей процес є незворотнім.
Йдеться про зміцнення нових центрів сили та прийняття рішень на Глобальному Півдні та Сході. Замість того, щоб прагнути до гегемонії, ці центри визнають важливість суверенної рівності та цивілізаційного розмаїття, підтримують взаємовигідну співпрацю та повагу до інтересів один одного.
Багатополярність проявляється у зростанні ролі регіональних об’єднань, таких як ЄАЕС [Євразійський економічний союз], ШОС [Шанхайська організація співробітництва], АСЕАН [Асоціація держав Південно-Східної Азії], Африканський союз, CELAC [Співтовариство держав Латинської Америки і Карибського басейну] та інші. БРІКС [на чолі з Бразилією, Росією, Індією, Китаєм та Південною Африкою] стала моделлю багатосторонньої дипломатії. ООН повинна залишатися форумом для узгодження інтересів усіх країн.
Ми вважаємо, що всі держави, включаючи США, повинні виконувати свої зобов’язання нарівні з іншими, а не маскувати свій правовий нігілізм мантрами про свою винятковість. Тут нас підтримує більшість країн, які бачать, як абсолютно безкарно порушується міжнародне право в секторі Газа і Лівані, так само, як воно порушувалося раніше в Косово, Іраку, Лівії та багатьох інших місцях.
Наші китайські партнери можуть відповісти за себе, але я думаю і знаю, що вони поділяють нашу основну думку, розуміння того, що безпека і розвиток є нероздільними і неподільними, і що доки Захід продовжує прагнути до домінування, ідеали миру, викладені в Статуті Організації Об’єднаних Націй, залишатимуться мертвою буквою.
Як, на вашу думку, президентські вибори в США вплинуть на російсько-американські відносини в разі перемоги Дональда Трампа або Камали Гарріс, і як Росія готується до обох сценаріїв?
За великим рахунком, результат цих виборів не має для нас ніякого значення, оскільки обидві сторони досягли консенсусу щодо протидії нашій країні. Якщо в США відбудуться політичні зміни і до нас надійдуть нові пропозиції, ми будемо готові їх розглянути і вирішити, чи відповідають вони нашим інтересам. У будь-якому випадку, ми будемо рішуче просувати інтереси Росії, особливо в тому, що стосується її національної безпеки.
Загалом, для господаря Білого дому, ким би він не був, було б природно займатися своїми внутрішніми справами, а не шукати пригод за десятки тисяч миль від американського узбережжя. Я впевнений, що американські виборці думають так само.
