Любляна, Словенія – Молода аргентинська пара в будинку пастельних тонів жила, здавалося б, звичайним життям у передмісті, роз’їжджаючи сонною європейською столицею на білому седані Kia Ceed, завжди вчасно сплачуючи податки і ніколи не отримуючи штрафів за неправильне паркування.
Марія Роза Майєр Муньос керувала художньою онлайн-галереєю, розповідаючи знайомим, що виїхала з Аргентини після того, як її пограбувала озброєна банда в Буенос-Айресі, коли вона зупинилася на червоне світло. Її чоловік, Людвіг Гіш, керував ІТ-стартапом. Сусіди з району Чрнуче, де мешкає середній клас, описують їх як “нормальних” і “тихих”. Чоловік і дружина здавалися громадянами світу: вони переходили з англійської та німецької, під час розмови з друзями, на іспанську без акценту, щоб поговорити з сином і донькою, які відвідували британську міжнародну школу.
Проте майже все, що стосувалося сім’ї з будинку номер 35 на вулиці Приможичева, було ретельно продуманою брехнею, як стверджують словенські та західні розвідники. Справжнє ім’я Гіша – Артем Вікторович Дульцев, який народився в російській автономній республіці Башкортостан і є елітним офіцером російської служби зовнішньої розвідки (СЗР), згідно з офіційними та судовими документами.
Майєр Муньос – це Анна Валеріївна Дульцева, старший офіцер СЗР, яка має вище звання ніж її партнер. І родом вона з Нижнього Новгорода. Комп’ютери подружжя містили обладнання для безпечного зв’язку з кураторами в Москві, яке було настільки зашифроване, що ні словенські, ні американські фахівці не змогли його зламати. У секретному відділенні холодильника вони зберігали сотні тисяч євро у хрустких банківських купюрах.
Очікується, що найближчими тижнями на засекреченому судовому процесі буде винесено перше рішення щодо пари, звинуваченої у шпигунстві і яку вважають “нелегалами”, або агентами глибокого втручання. Вони є двома важливими гвинтиками у швидко зростаючій тіньовій війні Володимира Путіна із Заходом.
Посадовці стверджують, що перед тим, як їх заарештували в грудні 2022 року, пара використовувала Словенію, країну-члена Організації Північноатлантичного договору та Європейського Союзу з населенням лише два мільйони осіб, як базу для поїздок до сусідніх Італії, Хорватії та по всій Європі, щоб платити інформаторам та передавати накази з Москви. Буколічна альпійська країна озер і гір – батьківщина Меланії Трамп – була ідеальним вибором для проведення операцій, з безвізовим доступом до більшої частини Європи і обмеженим контррозвідувальним потенціалом. За словами словенських чиновників, вони навіть підготували своїх двох малолітніх дітей, розповівши їм, що одного дня їхніх маму і тата можуть захопити в полон.
Невдовзі після того, як Маєр Муньос і Гіш були заарештовані під час ранкового рейду словенських служб безпеки, інша пара підозрюваних російських нелегалів – жінка і чоловік з грецькими та бразильськими паспортами – раптово покинули своє житло в Афінах і Ріо-де-Жанейро, залишивши бізнес і романтичних партнерів, які не мали жодного уявлення про їхнє справжнє походження.
Пара мала при собі паспорти, які ідентифікували їх як Марію Цаллу та Людвіга Кампоса Віттіха. Насправді вони були одруженими офіцерами російської розвідки, які все ще будували свою легенду – фальшиву шпигунську історію – окремо в Греції та Бразилії, і цей процес, за оцінками західних спецслужб, коштує мільйони доларів на людину. За словами посадовців, куратори відкликали їх до Москви, побоюючись розвалу мережі після арештів у Словенії.
Інших підозрюваних російських нелегалів викривали по всій Європі після вторгнення в Україну, від Нідерландів і Норвегії до Чехії та Болгарії – це найбільше викриття агентів глибокого втручання з часів операції ФБР “Примарні історії” 2010 року, в результаті якої було затримано 10 російських шпигунів в Америці.
За словами високопоставлених словенських і американських чиновників, псевдо-аргентинське подружжя, яке зараз перебуває за гратами у словенській в’язниці, і чиї діти живуть у прийомній сім’ї, також є потенційним компонентом обміну в’язнями, який може бути узгоджений з Росією, в тому числі, можливо, за участі ув’язнених американців Пола Вілана і репортера Wall Street Journal Евана Гершковіча. За словами людей, знайомих із ситуацією, Кремль уже висловив зацікавленість у їхньому поверненні на переговорах, які веде давній близький союзник Путіна Микола Патрушев.
Ні Кремль, ні СЗР не відповіли на запити про коментарі.
Ця справа, яка розслідується словенськими та західними посадовцями під найвищим грифом секретності, а судові засідання та всі матеріали суворо засекречені, дає унікальне уявлення про одну з найпотаємніших і найцінніших частин російської шпигунської машини.
На відміну від більшості шпигунів, нелегали не видають себе за дипломатів, а зазвичай за людей, не пов’язаних з Росією. Вони роками проникали в цільовий регіон, створюючи мережу джерел інформації, визначаючи кандидатів для вербування – “виявлення талантів” – і виконуючи завдання замість шпигунів під дипломатичним прикриттям, які, як правило, перебувають під пильним наглядом країн, що їх приймають.
Створене на початку існування Радянського Союзу і показане в телесеріалі “Американці”, попереднє покоління російських нелегалів у 1940-х роках відіграло ключову роль у викраденні американських атомних секретів. Сталін, який розглядав нелегалів як важливий інструмент впливу на політику супротивників і збору розвідувальної інформації про потенційні загрози, створив спеціалізовані навчальні програми і розмістив їх у стратегічно важливих західних столицях.
Ця програма була відновлена Путіним, який нібито працював з нелегалами під час своєї служби в КДБ у Східній Німеччині і співав патріотичні радянські пісні з агентами, спійманими в США і поверненими до Москви в рамках обміну полоненими. “Це особливі люди, особливої якості, особливих переконань, особливого характеру”, – сказав він про нелегальних шпигунів в інтерв’ю державному телебаченню у 2017 році.
Дуже ймовірно, що Путін отримує особисті брифінги про подвиги нелегалів по всьому світу, вважає Ден Хоффман, колишній начальник відділу ЦРУ в Москві.
У справі “Операція Примарні історії” ФБР заявило, що російські нелегали витратили роки на те, щоб налагодити нормальне, на перший погляд, існування в США: Вони одружилися, купили будинки, створили сім’ї та інтегрувалися в американське суспільство. Один з них навчався в Гарварді, інший отримав два магістерські ступені в університеті Сетон-Холл. Ще двоє працювали у сфері нерухомості.
Але в глибині душі вони активно збирали розвідувальну інформацію і передавали її назад до Москви, а також шукали людей, яких можна було б завербувати в якості майбутніх агентів. Один з них проник у консалтингову фірму з офісами на Манхеттені та у Вашингтоні, працюючи там комп’ютерним експертом, повідомляє журнал. Інші навіть готували власних дітей, які народилися або виросли в Америці, як агентів з ще більш глибоким прикриттям, які з більшою ймовірністю пройшли б перевірку американського уряду.
Агенти під глибоким прикриттям стикаються з більшими ризиками, ніж розвідники в посольствах, які працюють під захистом дипломатичного імунітету і часто непомітно депортуються, якщо їх спіймають. Нелегали, швидше за все, будуть засуджені до тривалих термінів ув’язнення, що означає багаторічне очікування на звільнення або обмін полоненими.
Ці шпигуни-перевертні стають все більш важливим інструментом Кремля після того, як близько 700 підозрюваних російських розвідників, що діяли під дипломатичним прикриттям, були вислані з різних країн світу після вторгнення в Україну. Уряд Чехії нещодавно запропонував обмежити вільне пересування працівників російських посольств в ЄС у зоні безвізового режиму в Європі, що ускладнить шпигунам під дипломатичним прикриттям зв’язок з нелегалами за кордоном.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив у четвер, що розробляються плани щодо посилення обмежень на пересування російських розвідників у Європі.
“Нелегали знову набувають все більшого значення для Москви, тим більше, що межа між шпигунством і війною стає майже непомітною”, – сказав Андрій Солдатов, російський експерт з питань безпеки, який провів роки, вивчаючи шпигунські мережі Москви.
Словенські чиновники заявили, що підозрюють, що незвичний наплив російських студентів, які вступили до університетів країни за останні два роки, багато з яких у віці 40-50 років, може бути прикриттям для більшої кількості російських агентів. У березні уряд депортував щонайменше вісьмох російських студентів за поширення прокремлівської пропаганди та видавання себе за словенців в Інтернеті, за словами словенських силовиків.
Того ж місяця російський військовий аташе Сергій Лемешев був оголошений персоною нон-грата після того, як його викрили у проведенні дезінформаційної операції, що включала оплату “сотням джерел” за публікацію промосковських тез.
Щоб з’ясувати правду про тиху пару, яка виконувала ролі в звичайній сім’ї емігрантів і водночас вела подвійне життя російських шпигунів, журнал поспілкувався з їхніми друзями та сусідами, словенськими, західними та латиноамериканськими чиновниками, а також проаналізував сотні таємних документів, включаючи свідоцтва про народження та шлюб, записи польотів, повідомлення Інтерполу та протоколи аргентинських судів. На цьому шляху журналісти виявили складну мережу фальсифікацій, від підроблених документів до викрадення персоналних даних немовляти, яке померло в маленькому грецькому селі понад 30 років тому.
“Ми знаємо, що вони були важливими, серйозними агентами, – сказав Войко Волк, державний секретар Словенії з міжнародних справ, національної та міжнародної безпеки. Це як “Американці”, тільки в Словенії”.
Створення легенди
Історія починається з автобусної подорожі 2012 року через кордон Уругваю з Аргентиною, коли подружжя розпочало десятирічну роботу над створенням повністю фальшивої легенди.
Опечатанимі аргентинські документи, що є матеріалами для суду, свідчать про те, що Гіш в’їжджає в країну за туристичною візою з Уругваю, а Майєр Муньос невдовзі після цього прибуває з Мексики. Після цього пара майже одразу почала збирати документи – багато з яких були фальшивими – для отримання громадянства. Гіш стверджував, що він є громадянином Австрії і народився в Намібії від матері-аргентинки, що давало йому швидкий шлях до громадянства. Майєр Муньос стверджувала, що вона мексиканка, і подала свідоцтво про народження, в якому зазначалося, що вона народилася в Греції.
Подружжя переїхало до столиці Аргентини і почало будувати свою легенду: вони мешкали в районі для жителів середнього класу Бельграно і не привертали до себе уваги мешканців 146 квартир у своєму будинку. Майєр Муньос відвідувала курси зі зв’язків з громадськістю, які закінчила з найкращими оцінками. Гіш відкрив рахунки в банках Banco Galicia та Banco Macro. Сусіди та місцеві жителі описували їх як сором’язливу пару, яка не відвідувала збори мешканців будинку. Консьєрж бачив, як вони приходили і виходили в звичайний час, причому Гіш часто носив краватку. У 2012 році Гіш подав заяву на отримання аргентинського громадянства, а Майєр Муньос – рік потому. У 2013 році у пари народилася донька Софі.
“Вони були дуже ввічливими, шанобливими, – розповідає власник сусідньої крамниці Jamonería del Virrey, де подружжя купувало шинку та сир. “Вони завжди платили готівкою”.
Майєр Муньос отримала громадянство в листопаді 2014 року, а в серпні наступного року народився син Даніель.
Через місяць пара одружилася в місцевому РАЦСі під час невеликої церемонії, свідками якої стали двоє громадян Колумбії. Гіш був зазаначений як продавець, а Майєр Муньос – як організатор заходів.
Документи словенських чиновників, аргентинського суду та Інтерполу, з якими ознайомився журнал, свідчать, що подружжя звали Артем Дульцев і Анна Дульцева, що дозволяє припустити, що вони одружилися в Росії до того, як прибули до Аргентини. Нелегалів часто відправляють за кордон парами, іноді після укладення шлюбу за домовленістю під час навчання в Росії, кажуть експерти зі шпигунства.
Через рік після одруження в Аргентині до свідоцтва про шлюб було внесено поправку, яка змінила громадянство дружини Майєр Муньос з австрійського на мексиканське. Сім’я збиралася переїхати до Європи, де перевірка австрійського уряду могла виявити прогалину в їхній історії.
Готуючись до від’їзду, Гіш зняв гроші зі свого рахунку в Banco Galicia, і в останній виписці було вказано, що на ньому залишилося 18 784 аргентинських песо, тобто лише 21 долар США.
Влітку 2017 року сім’я приземлилася в Словенії – країні розміром приблизно з Нью-Джерсі – за туристичною візою, щоб розпочати наступний акт свого подвійного життя, цього разу в Європейському Союзі.
Гіш заснував DSM&IT, ІТ-бізнес, що продає доменні імена та хмарний хостинг. У компанії було три підписники на X, в тому числі акаунт бізнесу його дружини, Art Gallery 5’14, онлайн-компанії, що купує і продає переважно сучасне мистецтво. Галерея стверджувала, що працює з 90 художниками, і мала активні акаунти в соціальних мережах, де майже щодня публікувала зображення. Гіш їздив на велосипеді на короткі відстані від району Чрнуче до центру Любляни, а його дружина їздила сімейним автомобілем.
У 2019 році вони отримали словенську посвідку на проживання, що відкрило їм шлях до громадянства.
Майєр Муньос використовувала Любляну як базу для подорожей Європою, публікуючи фотографії з мистецьких ярмарків та виставок у таких місцях, як Загреб та Единбург. На фото з арт-ярмарку 2019 року в Загребі вона поправляє картини біля драбини, її обличчя не видно.
У 2020 році галерея 5’14 організувала онлайн-конкурс фотографій “Життя в карантині” з грошовою винагородою 500 євро. На жодній із сотень фотографій, розміщених на їхніх акаунтах у соціальних мережах, не було чіткого зображення Майєр Муньос або Гіш, але одна фотографія, опублікована у Facebook у грудні 2020 року, в розпал пандемії, схоже, знята біля вхідних воріт сімейного будинку, на ній зображені чотири маски для обличчя, що звисають з мотузки для прання білизни.
“Вона завжди була в гарному настрої, радісною і весело проводила час разом з іншими художниками”, – сказав Марко Міліч, арт-фотограф з Хорватії, який познайомився з Майєр Муньос на мистецькому ярмарку в Загребі.
Обидві компанії були створені для того, щоб не привертати до себе зайвої уваги. Вони були зареєстровані в непримітній будівлі на околиці Любляни разом з десятками інших іноземних компаній, які займалися перекладами, бухгалтерією та фінансовими консультаціями.
Подружжя подавало щорічні податкові декларації та вчасно сплачувало податки, згідно зі словенськими корпоративними документами. У них стверджувалося, що художня галерея 5’14 у 2021 році отримала 25 220 євро доходу, а ІТ-компанія – 43 785 євро. Жодна з них не отримувала державного фінансування і не мала справ з організаціями в податкових гаванях, що могло б викликати підозри у словенської влади.
За словами сусідів, у своєму двоповерховому будинку подружжя розмовляло іспанською з сином і донькою. 93-річна Майда Квас сказала, що ніколи не бачила відвідувачів, але пам’ятає, що вони влаштовували щонайменше два сімейні пікніки в саду. “Вони трималися самі по собі, – каже вона. “Вони були тихими, навіть не віталися”.
Вони були недостатньо тихими.
24 лютого 2022 року – того ж дня, коли Путін розпочав вторгнення в Україну, – подружжя повернулося до Аргентини, де подало заяву на прискорене оформлення нового, або “чистого”, паспорта, після чого одразу ж повернулося до Словенії з пересадкою у Франкфурті-на-Майні.
Кілька місяців по тому словенське шпигунське агентство СОВА, отримало підказку від союзного агентства: Їм слід придивитися до Гіша та Майєра Муньоса.
“Головоломка”
Вищі посадовці словенської служби безпеки зателефонували союзникам, які почали працювати в багатонаціональній групі, щоб відстежити пересування шпигунів у Любляні, Буенос-Айресі та по всій Європі. “Ми працювали разом у цілковитій таємності, – сказав державний секретар Волк. “Це була головоломка”.
Слідчі встановили прослуховування, збираючи текстові повідомлення та інші дані подружжя, які показали, що вони зустрічалися з джерелами в європейських країнах. Словенські чиновники могли бачити, що їхні компанії були підставними, фінансувалися за рахунок готівки, отриманої від їхніх кураторів, і грошей з передплачених карток, а також транзакцій між двома фірмами, щоб створити видимість руху коштів.
В Аргентині поліція відвідала місто, яке Гіш вказав у заяві на отримання паспорта, і з’ясувала, що він там ніколи не жив. За адресами, вказаними колумбійцями, які були свідками на весіллі пари, ніхто про них не чув. Словенія запросила в Інтерполу відбитки пальців Артема Дульцева і Анни Дульцевої, а потім відправила їх в Аргентину для порівняння з відбитками Гіша і Майєра Муньоса. Вони збіглися.
Ще більше занепокоєння викликало те, що пара також почала шпигувати в Словенії, обравши своїм об’єктом Агентство зі співробітництва енергетичних регуляторів (ACER) – єдиний значущий орган ЄС, що базується в Любляні і координує регуляторні дії в блоці з питань електроенергетики та природного газу. Агентство, штаб-квартира якого розташована приблизно в п’яти милях від будинку подружжя, стало ще більш важливим після вторгнення в Україну, коли енергетика стала особливо гострою темою для континенту, а Росія використовувала свої газові поставки, щоб потіснити європейську промисловість. ACER не відповіло на запит про коментарі.
Словенці та їхні союзники зрозуміли, що пара вже не просто створює свою історію. “Їх розбудили”, – сказав Волк.
5 грудня 2022 року поліцейські в масках і тактичному спорядженні прибули після опівночі, перелізли через паркан сім’ї і розташувалися під вікнами. Коли подружжя підняло віконниці, офіцери увірвалися в будинок і заарештували їх. За словами колишнього чиновника, Гіш і Майєр Муньос відмовилися розголошувати будь-яку інформацію слідству після арешту. Двох їхніх дітей, яким, згідно з документами аргентинського суду, зараз 8 і 11 років, передали під опіку держави і перевели в іншу школу. Їм дозволені регулярні побачення з батьками у в’язниці.
Невдовзі після арешту Росія вийшла на контакт, визнавши, що пара працювала на СЗР, і заявила, що хоче їх повернути. Словенія прагнула швидко обміняти їх і уникнути антагонізму з Кремлем, але угода не була досягнута. За словами одного високопосадовця, словенські чиновники “молилися, щоб їх позбутися”.
Майєр Муньос і Гіш відмовилися говорити, але Словенія та її союзники дізнавалися більше про їхню діяльність та інших потенційно пов’язаних з ними агентів. Коли Марія Цалла втекла з Греції невдовзі після арештів, грецька влада виявила, що вона зареєструвала своє народження на острові Евія, за документами вважаючись немовлям, яке значилося померлим у 1991 році. Влада виявила, що записи в рукописному реєстрі були змінені (що вказувало на обман), і що Цалла намагалася зробити нову реєстрацію в передмісті Афін Марусі, одній з перших громад, де почали оцифровувати записи.
В Афінах у Цалли залишився хлопець, який нібито не знав, що вона не з Греції. Грецька влада виявила, що насправді вона була одружена з іншим російським нелегалом, Кампосом Віттіхом, який близько двох років жив у Ріо-де-Жанейро зі своєю бразильською подругою – ветеринаром, яка працювала в міністерстві сільського господарства країни. Вона допомагала координувати його пошуки через соціальні мережі, коли він зник – і лише потім дізналася, що він працював під прикриттям на російську розвідку.
Гіш і Майєр Муньос вже відсиділи понад 18 місяців у словенській в’язниці. Словенські закони про шпигунство передбачають максимальний термін ув’язнення у вісім років, але посадовці кажуть, що пара може бути звільнена через чотири роки за хорошу поведінку.
“Вони довго були нелегалами, – сказав Янез Стусек, керівник СОВА в 2022 році, за кілька місяців до арешту пари. “Вони мали довгострокову місію, намагаючись проникнути в Словенію як точку входу в Європу”.
На вулиці Приможичева, 35, оселилася нова пара. На ганку припарковані два велосипеди, а на веранді висять дві дитячі ракетки для бадмінтону. Спроби зв’язатися з ними не увінчалися успіхом, а власники будинку відмовилися від коментарів. Нова пара, за словами чиновників і сусідів, також росіяни.
