Швидке завершення війни в Україні на російських умовах наповнило б багато урядів відчуттям поразки. У більшості країн Західної Європи та за її межами угода, яка б винагородила Росію за її агресію була б сприйнята як умиротворення, а не миротворчість. Така угода могла б включати: припинення вогню в обмін на значну частину української території або обіцянку, що Україна ніколи не вступить до НАТО чи будь-якого іншого західного альянсу. В будь якому випадку стовп порядку, що був встановлений після Другої світової війни і який передбачав відмову від силових методів зміни кордонів, впав би.
Китай з цим не погоджується. Для лідерів Комуністичної партії в Пекіні швидке припинення бойових дій в Україні, на умовах вихідних Росії, стало б приводом для святкування. Простіше кажучи, це принизило б адміністрацію Байдена і кожну державу, яка підтримує Україну, водночас підтвердивши впевненість Китаю в тому, що єдність Заходу не може тривати довго. Що ще важливіше, це дало б змогу зрозуміти, яким буде майбутній світовий порядок, який, за словами китайських урядовців і науковців, вже користується підтримкою більшості урядів, особливо в країнах, що розвиваються.
По суті, китайська реалістична версія міжнародних відносин не бачить суттєвої різниці між умиротворенням і миротворчістю. У такому світі конфліктів уникають, балансуючи і поважаючи інтереси великих і потужних країн, тоді як менші країни роблять все для того, щоб підлаштуватися під них. Цей порядок не допускає розмов про цінності чи свободу, або про індивідуальні права та обов’язки. Важливим є збереження стабільності, порядку та економічних можливостей для більшості.
Китай дедалі більше пишається тим, що просуває цей ультрапрагматичний світовий порядок. Посадовців у Пекіні, схоже, не хвилює те, що західні уряди звинувачують китайські компанії в підтримці військової машини Володимира Путіна. Її робота підтримується величезними партіями мікроелектроніки, деталей для безпілотників та інших компонентів, критично важливих для виробництва російської зброї і боєприпасів. Відтоді, як Америка оприлюднила розвідувальні дані про продаж Китаєм товарів подвійного призначення російській оборонній промисловості, “ми не побачили жодного скорочення” цієї торгівлі, каже Ніколас Бернс, посол США в Пекіні. Натомість, китайські чиновники спокійно відповідають, що в Китаї занадто багато компаній і важко відстежити все, що вони продають. Китайські дипломати продовжують звинувачувати в конфлікті НАТО і його розширення в Східній і Центральній Європі, яке, за їхніми словами, загнало пана Путіна в глухий кут. У приватних розмовах вони говорили західним колегам, що Китай виступає за настання якнайшвидшого миру в Україні, але має мало надій на це, і не дуже переймається тим, де проходять кордони України.
Китайські публічні заяви є настільки ж безсоромними. “Китай по-своєму активно сприяє мирним переговорам.” Ці слова Президент країни і голова партії Сі Цзіньпін 8 липня сказав одному зі своїх (і пана Путіна) найближчих союзників у Європі, прем’єр-міністру Угорщини Віктору Орбану. Політична угода і якнайшвидше припинення війни в Україні “в інтересах усіх сторін”, але для цього потрібно, щоб великі держави відігравали “позитивну”, а не “негативну” роль, сказав пан Сі Орбану, чий короткий візит до Пекіна супроводжувався зупинками в Києві та Москві. Угорський лідер пояснив значення завуальованого звинувачення пана Сі щодо ролі Америки як постачальника зброї та допомоги Україні. “Китай має мирний план. Америка веде політику війни”, – сказав пан Орбан.
Китай підтримує російського лідера, якого в Пекіні вважають цінним (хоча й непередбачуваним) партнером у великій боротьбі проти Заходу, очолюваного Америкою. Але ця епоха розгортання конфліктів також дає Китаю шанс зобразити себе миротворцем – навіть якщо його версія миру передбачає укладання угод з агресорами, зловмисниками і тиранами.
У червні пан Сі організував у Пекіні святкування на честь дипломатичної доктрини “жити і давати жити іншим” – П’яти принципів мирного співіснування. Молода Китайська Народна Республіка схвалила ці принципи 70 років тому, щоб заспокоїти азійських сусідів, стурбованих новими революційними правителями Китаю. Сім десятиліть потому поведінка Китаю, починаючи з залякування морських сусідів і захоплення територій у Південно-Китайському морі, розтоптала перший з цих принципів, який зобов’язує поважати суверенітет і територіальну цілісність інших держав. Тим не менше, китайські лідери вихваляють п’ять принципів як основу для вирішення конфліктів шляхом неупередженого відстоювання спільних інтересів. Вони кажуть, що такий підхід вітається країнами, що розвиваються, яким набридли західні політики, що читають лекції про демократію і права людини в колоніальному стилі. На ювілейному зібранні пан Сі привітав “особливий підхід Китаю до вирішення проблем гарячих точок” і його “конструктивну роль” для України, Близького Сходу і Корейського півострова. Він дорікнув країнам, які намагаються досягти “абсолютної безпеки і виняткової безпеки”, що є прихованим докором на адресу очолюваних США оборонних альянсів в Європі та Азії.
Говорять про рівність зі зверхністю великої держави
Китайські урядовці і науковці розвинули ідею пана Сі на Всесвітньому форумі миру – геополітичному дискусійному заході, який щоліта проводиться в Університеті Цінхуа в Пекіні. Віце-президент Китаю Хан Чжен похвалив “практичні” пропозиції своєї країни щодо більш справедливого і рівноправного багатополярного світового порядку. Промовці звинуватили Америку в подвійних стандартах щодо України і Гази. Вони невдало порівнювали конфронтацію Європи з Росією щодо України з консенсусним підходом АСЕАН. Ця організація Південно-Східної Азії та її десять країн-членів рідко протистоять Китаю через його залякування морських сусідів, вважаючи за краще пристосовуватися до гегемона регіону і провідного торговельного партнера. Вражає те, що запрошені азійські спікери не згадали про кораблі китайської берегової охорони, які зараз переслідують філіппінські війська і моряків, що охороняють спірний риф поблизу Філіппін. Також не згадувалася десятилітня роль Америки як гаранта безпеки в Тихоокеанському регіоні і захисту від китайської агресії. Натомість “азійський шлях” був названий ключем до регіонального миру і процвітання. Похвала була показовою. Якби всі багатосторонні організації були схожі на АСЕАН, Китай мав би такий світовий порядок, якого він бажає.
