Президент Володимир Путін і політики його авторитарного режиму поширюють неправдивий наратив про те, що російська економіка сильна, а її військова машина не постраждала від західних санкцій. Це неправда, яку необхідно спростувати. Насправді є багато ознак того, що стан російської військової економіки погіршується. Санкції та інші заходи з ослаблення російської економіки ефективні, але можна зробити ще більше. Ми повинні продовжувати посилювати тиск на режим Путіна і підтримувати Україну.
Під час саміту НАТО у Вашингтоні західні лідери підтвердили свою відданість захисту України. Але війна Росії проти України ведеться не лише солдатами на землі. Це також інформаційна війна, на яку Кремль витрачає близько 1,5 млрд доларів (1,2 млрд фунтів стерлінгів) на рік, а також війна економічної могутності. Путін і політики його авторитарного режиму хочуть, щоб ми повірили в те, що Росія не зважає на санкції та інші заходи, спрямовані на підтримку України, свободи і демократії. Таким чином, надзвичайно важливо, щоб політики, ЗМІ та економічні інституції на Заході не сприймали за чисту монету інформацію, яка надходить з Кремля. Якщо уважніше поглянути на докази, стає зрозуміло, що з російською економікою не все так добре, як намагаються показати в Москві.
Хоча ВВП Росії, можливо, і зростає, економіка все більше орієнтується на військову промисловість, підтримувану значними бюджетними дотаціями. Це не безмежне джерело зростання і не ознака стабільної економіки. Військові заводи Кремля вже працюють з максимальною потужністю. Рівень безробіття настільки знизився, що з’явилися повідомлення про те, що Володимир Путін дозволив заміняти ув’язнення на примусові роботи. Обмежений ринок праці тисне на рівень заробітної плати. Водночас слабкий рубль збільшує ціни на імпорт і сприяє зростанню інфляції, незважаючи на спроби російського центрального банку боротися з нею за допомогою високих відсоткових ставок.
Для фінансування військових дій уряд використав ліквідні активи російського Фонду національного добробуту. За оцінками Bloomberg, цей фонд зменшився майже вдвічі з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну, оскільки країна жертвує своїм майбутнім процвітанням заради того, щоб сіяти хаос за кордоном. Москва також вдалася до кількох ризикованих заходів для того, щоб контролювати російську економіку. Заборони на експорт бензину та цукру були запроваджені для забезпечення внутрішніх поставок. Було запроваджено суворий контроль за рухом капіталу, щоб запобігти відтоку приватних коштів з країни і утримати курс рубля від значного падіння. Незважаючи на це, продовжують надходити повідомлення про те, що з країни виводяться мільярди доларів США.
У багатьох росіян економічна політика Кремля у воєнний час має викликати відчуття дежавю. Контроль за рухом капіталу, заборона експорту і великі інвестиції у військову промисловість – це не нова політика, а скоріше повернення до радянських правил гри.
Те, що можна було сприйняти і помилково вважати “імпульсом” для російського зростання, насправді є початком радянізації економіки.
Існує багато характерних ознак цього процесу: всеохоплюючий контроль над ринком, значні державні витрати, що здійснюються за рахунок відчуження приватних активів, і переорієнтація економіки на військову промисловість при повному ігноруванні соціального та економічного добробуту населення. Історія чітко показує, що це не може бути успішною довгостроковою стратегією. Короткострокове перегрівання економіки посилюється через значні інвестиції у військову промисловість і дуже обмежений доступ до технологій. Швидше за все, це перешкоджатиме зростанню продуктивності і призведе до стагнації приватного сектору, ще більшої інфляції і посилення тиску на російських громадян.
Для покриття майбутнього дефіциту Путіну доведеться використовувати монетарне регулювання. Це ще більше прискорить інфляцію і виснажить російські грошові резерви. Якщо Путін продовжить рухатися в цьому напрямку, довгострокові збитки для російської економіки можуть бути значними і, ймовірно, ще більше підірвуть довіру до влади. Однак така ситуація вимагає від Заходу терпіння і рішучості. Ми повинні зберігати і посилювати тиск, водночас не припиняючи і посилюючи нашу підтримку України. Російську пропаганду не можна залишати без відповіді.
На відміну від історії, яку хоче розповісти Росія, санкції, спрямовані проти російської військової машини, є ефективними і необхідними. Вони змінили географічну структуру зовнішньої торгівлі Росії та обмежили її доступ до важливих товарів, необхідних для ведення бойових дій. Згідно з даними російської митної служби у період з 2022 по 2023 рік доходи від російського експорту скоротилися приблизно на третину. Зараз вживаються додаткові заходи для ще більшого посилення тиску. У червні ЄС прийняв свій 14-й пакет санкцій, який включав заходи, що стосувалися скрапленого природного газу і російського тіньового флоту, який транспортує підсанкційну російську нафту по всьому світу.
Тим часом на саміті “Великої сімки” лідери країн вжили подальших заходів для того, щоб змусити Китай не допомагати Росії в обході санкцій. А також вони домовилися про надання Україні кредиту в розмірі $50 млрд, який буде обслуговуватися і виплачуватися за рахунок майбутніх надходжень від заморожених активів російського центрального банку. Це дуже позитивні та важливі кроки.
Однак необхідно вживати подальших заходів для стримування Росії та підтримки України. Захід повинен забезпечити швидку та ефективну реалізацію угоди “Великої сімки” про надання кредитів Україні та розглянути варіанти більш далекоглядних рішень, враховуючи норми міжнародного права та закони ЄС. Активи мають залишатися замороженими, а санкції – діючими, поки Росія не заплатить за завдані нею збитки.
Тим часом, підтримка України має бути посилена, а зброя і боєприпаси мають бути надані в більшій кількості. Усі наші країни зіграли значну роль у підтримці України, як у фінансовій, так і у військовій, і продовжуватимуть допомагати стільки, скільки буде потрібно.
Санкції повинні бути посилені – особливо в стратегічно важливих секторах, таких як енергетика, фінанси і технології, і водночас слід покращити контроль за дотриманням чинних санкцій.
Як прикордонні країни, так і країни-постачальники Росії повинні продовжувати працювати над закриттям шпарин, які дозволяють постачати товари, що прямо чи опосередковано живлять російську військову машину. Зокрема, необхідно посилити контроль за дотриманням верхньої межі цін на російську нафту. Адже ми все ще спостерігаємо торгівлю за цінами, які перевищують верхню межу в 60 доларів за барель. Також важливо запровадити дзеркальні санкції проти Білорусі та посилити тиск на інших головних помічників Росії в обході санкцій у Східній Азії та на Близькому Сході.
Українці ведуть життєво важливу боротьбу за свободу і демократію проти гноблення і авторитаризму. Підтримка України та послаблення здатності Росії вести війну має бути головним пріоритетом кожної демократичної країни. Радянізувавши російську економіку, Путін вивів її на шлях до власного занепаду. Тепер настав час для Заходу посилити тиск ще більше.
Елізабет Свантессон, міністр фінансів Швеції
Стефані Лосе, міністр економіки Данії
Март Вирклаєв, міністр фінансів Естонії
Рікка Пурра, міністр фінансів Фінляндії
Арвілс Ашераденс, міністр фінансів Латвії
Гінтаре Скайсте, міністр фінансів Литви
Елко Хейнен, міністр фінансів Нідерландів
Анджей Доманський, міністр фінансів Польщі
