- США та союзники пообіцяли винищувачі американського виробництва більше року тому
- Посадовці НАТО посилаються на малу кількість англомовних пілотів
Цього літа Київ нарешті отримає винищувачі F-16, які він вимагав надати для того, щоб дати відсіч Росії. Але вони прибудуть в набагато меншій кількості, ніж він сподівався.
Питання передачі літаків багато обговорювалося на саміті НАТО у Вашингтоні цього тижня. Але за словами людей, знайомих з цим процесом, їх надання затримується через питання, пов’язані із запчастинами і мовним бар’єром між українськими пілотами та їхніми іноземними інструкторами. Фахівці також занепокоєні тим, що в країні не вистачає злітно-посадкових смуг, а ті, що є, вразливі до російських атак.
За словами одного зі співрозмовників, Україна, можливо, зможе отримати ескадрилью літаків F-16 (від 15 до 24 літаків), що значно менше, ніж 300 літаків, про які просили її лідери. Інша людина сказала, що Київ очікує на отримання шести F-16 цього літа і не більше 20 одиниць до кінця року.
Виклики були настільки серйозними, що породили сумніви стосовно доцільності відправки літаків в Україну і того, чи не є вони дуже витратним проявом підтримки президента Володимира Зеленського. За місяці, що минули відтоді, як пілоти почали тренування (зокрема 12 тренуються у США) ситуація на полі бою змінилася: обидві сторони покладаються на дешеві безпілотники, а Росія посилює свою протиповітряну оборону.
“Люди не повинні очікувати чудес” від F-16 при їх застосуванні проти Росії, – сказав Джим Таунсенд, старший науковий співробітник Центру нової американської безпеки. А з точки зору вразливості, “ці аеродроми будуть гарними, ласими шматочками, і росіяни вже завдали ударів по деяких з них, просто, щоб привітати ці F-16 в реальному світі”.
Високопоставлений чиновник НАТО назвав три основні питання, які турбують фахівців. По-перше, літаки мають переналаштовуватися залежно від їхніх завдань, таких як розвідка чи бойові дії. По-друге, в Україні не так багато довгих, якісних злітно-посадкових смуг, необхідних для F-16, або укриттів для їх захисту від російських ударів.
По-третє, логістичне забезпечення літаків є складним процесом, починаючи з потреби в запчастинах і закінчуючи технічним обслуговуванням і пошуком інженерів. Інший представник НАТО зазначив, що Україна намагається досягти за кілька місяців того, що зазвичай займає три-чотири роки.
Представник компанії Lockheed Martin Corp., виробника F-16, у відповіді на питання, надіслані електронною поштою, заявив, що “ми продовжуємо підтримувати відповідь уряду США на конфлікт в Україні”, не коментуючи при цьому, як буде здійснюватися обслуговування або постачання запчастин для літаків.
Джейк Салліван, головний радник Байдена з питань національної безпеки, заявив у четвер, що передача літаків триває і що вони будуть введені в експлуатацію в Україні до кінця літа. Данія і Нідерланди вже постачають літаки, а Бельгія і Норвегія пообіцяли це зробити. Салліван додав, що F-16, як очікується, захистять віська на фронті в короткостроковій перспективі і допоможуть відвоювати територію “в майбутньому”. Він відмовився надати більше подробиць.
Члени Альянсу також враховують потенційну можливість того, що після січня до влади в США може вдруге прийти адміністрація Трампа. Через це вони хочуть гарантувати, що літаки зможуть продовжувати літати, якщо США припинять підтримку.
Це одна з причин, через яку НАТО візьме на себе більшу роль в координації тренувань і озброєння, що передається. Персонал із близько 700 осіб в різних країнах буде за це відповідати. Споміж інших будуть задіяні три існуючі об’єкти в Польщі, Словаччині і Румунії, де проводяться тренування на F-16.
На це пішло більше року. Президент Джо Байден погодився на відправку F-16 в Україну в травні 2023 року. Це відбулося після багаторазових прохань Зеленського та інших союзників стосовно того, щоб дозволити їх передачу. Навчання українських пілотів почалося невдовзі після цього, але аналітики стверджують, що адміністрація затягувала передачу літаків, частково через побоювання про те, що це може спровокувати Володимира Путіна.
Байден та інші союзники не поспішали надавати Києву дозвіл на використання наданої Заходом зброї для нанесення ударів по території Росії через можливу ескалацію конфлікту ядерним супротивником.
“Нашим лідерам бракує ентузіазму щодо швидкого створення показових повітряних сил для України”, – сказав Філіп Брідлав, головнокомандувач НАТО під час захоплення Росією українського Кримського півострова в 2014 році. “Ми не хочемо зіткнутися з тим, що може статися, якщо Україна швидко сформує дуже успішні сили і засоби”.
Але події змінили мислення західних лідерів. І не в останню чергу на їх рішення вплинуло збільшення переваги в повітрі з боку Росії та явні ознаки того, що вона домінує в повітряному просторі України.
“Нещодавній російський контрнаступ змусив деяких союзників замислитися про необхідність реагування на українські запити”, – сказала Сімона Соаре, старший викладач Ланкастерського університету. “Завжди виникає питання, чи можна було б спрямувати гроші і ресурси в інше русло”.
Брідлав також сказав, що тренування мають змінити багаторічні звички українських пілотів, які звикли до МіГів радянських часів, що мають набагато простішу технологією. Крім того їх навчили покладатися на наземних диспетчерів, що керують їхніми діями, на відміну від західних пілотів, які літають більш самостійно.
Український чиновник, знайомий з ситуацією, частково заперечив роль мовного бар’єру, але визнав, що були затримки пов’язані з підготовкою, персоналом і технічним обслуговуванням, а також з укриттями, призначеними для захисту від російських ударів.
“Це скоріше тягар, ніж перевага. Передача F-16 матиме мінімальний вплив на ситуацію протягом багатьох-багатьох місяців і великі шанси втратити багато літаків і пілотів”, – сказав Серж Стробанц, засновник брюссельської компанії BANTS Consulting. “F-16 – це більше, ніж літак і пілот, це команда з майже 200 осіб, які відіграють певну роль у піднятті літака в повітря”.
