Лікар-акушер-гінеколог, Стефан Хміль майже 50 років присвятив допомозі жінкам в Україні у народженні дітей — особливо важлива робота в країні з найнижчим рівнем народжуваності в усій Європі.
Останні два з половиною роки стали особливим випробуванням, оскільки повномасштабне вторгнення Росії змінило все.
Хміль каже, що не лише лікарі й пацієнти змушені були залишити свої домівки через бойові дії, а й самі основи для створення життя опинилися під загрозою.
«Багато з [лікарів] евакуювали разом зі спермою, яйцеклітинами та обладнанням», — розповідає 68-річний Хміль в інтерв’ю NPR. «Ми допомогли їм … зберегти це і не втратити все».
Він привіз деякі з цих кріогенно заморожених зразків до своїх двох клінік на заході України — одну в місті Тернопіль, а іншу у Львові — щоб пацієнти могли продовжити лікування для зачаття дітей, зокрема екстракорпоральне запліднення.
Невдовзі Хміль почав думати про можливості, які виходять за межі вже наявних зразків.
«Я задумався, що ми можемо зробити для збереження біологічного матеріалу наших військових, тож ми почали пропонувати безкоштовне заморожування сперми чоловікам, які служать у війську», — каже він.
Юрко Дячишин для NPR
Шанс на майбутнє
Клініка акушерства доктора Хміля стала першою серед багатьох в Україні, яка зробила цей крок, зекономивши українцям тисячі доларів на цій процедурі.
У березні президент Володимир Зеленський підписав закон, який дозволяє військовослужбовцям безкоштовно зберігати свої репродуктивні клітини.
Хміль зазначає, що хвилювання викликає не лише ризик загибелі в бою. Такі фактори, як стрес, екстремальні погодні умови, а також використання хімічних речовин і боєприпасів на полі бою, можуть мати негативний вплив на сперму — і навіть призвести до безпліддя чоловіка.
«Ми можемо дати цим чоловікам, які воюють, можливість мати дітей після війни, під час війни — коли вони цього забажають», — каже Хміль.
Його клініки також безкоштовно пропонують збір та заморожування яйцеклітин для жінок-військових. З часу повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Хміль допоміг більш ніж 400 сім’ям і сприяв народженню понад 60 дітей.
Вікторія Онищук сподівається стати однією з таких історій успіху.
34-річна Вікторія з міста Кривий Ріг, що в центральній Україні, є військовим медиком і приїхала за кілька годин від лінії фронту, щоб її яйцеклітини забрали в клініці Хміля у Львові.
«Я намагалася завагітніти з 2010 року», — говорить вона.
Чоловік Онищук, Петро, який також служить у війську, заморозив свою сперму деякий час тому. Але через тривалі ротації на фронті їй знадобилося кілька місяців, щоб знайти час для операції.
У підготовці до хірургічного втручання Онищук приймала потужні гормональні препарати. Пігулки викликали у неї здуття, спазми і втому — все це ускладнювалося її роботою. Жіночий організм зазвичай виробляє лише одну яйцеклітину за менструальний цикл, а для успішної операції їх потрібно отримати від шести до восьми яйцеклітин, каже вона.
Але Вікторія це не засмучує. Вона вважає, що це обов’язок жінки — народжувати, особливо зараз.
«Ми не знаємо, що станеться з нашою країною, — говорить вона. — І коли настане мирний час, хтось має її відбудувати».
Проблеми з населенням існували ще до війни
Але демографічна криза в Україні почалася набагато раніше 2022 року. Вона фактично розпочалася одразу після здобуття країною незалежності від Радянського Союзу в 1991 році, коли її населення оцінювалося приблизно в 52 мільйони.
Сьогодні, за даними Організації Об’єднаних Націй, населення України становить трохи менше 38 мільйонів – падіння майже на чверть лише за 30 років.
Навіть задовго до російського вторгнення українці мали одні з найвищих показників смертності в Європі через ризиковану роботу та спосіб життя, у середньому живучи до 65 років. Також велика частина населення просто виїхала на кращу, високооплачувану роботу і більш безпечне життя з менш агресивним сусідом, – каже Тимофій Брик, ректор Київської школи економіки.
Брик зазначає, що Україна також переживає зниження народжуваності, як і інші сучасні індустріалізовані країни.
«Коли в суспільствах відбуваються такі зміни, зазвичай змінюються також плани та уявлення про життя», — каже він. «У таких суспільствах люди, як правило, не планують мати багато дітей».
Міністерство охорони здоров’я України повідомляє, що народжуваність в країні падає з 2013 року. У 2023 році, за даними міністерства, щомісяця народжувалося в середньому близько 16,100 дітей. До повномасштабного вторгнення цей показник коливався від 21,000 до 23,000 на місяць.
Массімо Діана, представник Фонду ООН у справах населення в Україні, зазначає, що рівень народжуваності в країні впав нижче одного дитини на жінку. Демографи стверджують, що це значно нижче «рівня відтворення», який визначає, що середня кількість дітей, що народжуються на одну жінку, повинна становити близько 2.1, щоб підтримувати рівень населення. Будь-яка вища кількість призведе до зростання населення.
Юрко Дячишин для NPR
овномасштабне вторгнення Росії призвело до переміщення близько 14 мільйонів українців, з яких трохи менше половини досі перебувають за межами країни, згідно з даними агенції ООН у справах біженців.
Отже, коли війна закінчиться, каже Брик, Україні доведеться докласти зусиль, щоб зробити так, щоб сім’ї відчували себе в безпеці та впевненості не лише для того, щоб мати дітей, а й щоб мати більше дітей, ніж раніше.
Майбутні українці
Акушери-гінекологи по всій Україні готові допомогти сім’ям, які кажуть, що не можуть чекати на мир.
Світлана Теленюк і її чоловік Богдан Теленюк хотіли мати більше дітей, хоча у них вже було двоє синів. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він пішов на війну, і у них не знайшлося часу.
“Він був вдома лише кілька днів”, – каже 48-річна Світлана Теленюк з Тернополя.
Тож вони звернулися до лікаря Хміля, який заморозив сперму Богдана у січні 2023 року. Близнюки Ангеліна та Артур народилися в лютому наступного року.
Але ці малюки ніколи не зустрінуться зі своїм батьком, оскільки Світлана дізналася, що вагітна, лише через кілька днів після похорону Богдана. Він загинув на фронті.
«Хлопчик — абсолютна копія мого чоловіка, ідентична копія», — говорить вона, з любов’ю заглядаючи в блискучі карі очі Артура, його пухкі щічки червоніють від усмішки.
Як і багато інших українських жінок, Світлана Теленюк тепер виховуватиме близнюків і старшого сина сама. Вона говорить, що пишається цим і хоче зробити все сама.
Доктор Хміль визнає, що життя в Україні, ймовірно, не буде легким для цих матерів та їхніх дітей, народжених під час війни. Але він вважає свою роботу — допомогу сім’ям у народженні дітей — внеском у порятунок своєї країни.
«Росія знищує українську націю і вбиває українців — ми повинні відповісти», — каже він.
