У жовтні минулого року міністр збройних сил Великої Британії Джеймс Хіппі назвав Чорноморський флот Росії “функціонально розгромленим”, виходячи з втрат, яких він зазнав від атак безпілотників і ракет, до яких долучилися сили спеціального призначення України. Крим, можливо, і є “непотоплюваним авіаносцем”, як одного разу сказав Путін. Але після того, як Севастополь, зазнав вогневого ураження, а багато кораблів втекли до більш східного порту Новоросійська в Росії, він стає досить небезпечним авіаносцем для перебування на його борту.
Незважаючи на ці успіхи, я вважав, що слово “поразка” тоді було передчасним. Минуло ще два місяці, перш ніж зернова та інша торгівля в українських портах почала відновлюватися; ще більше часу пройшло, перш ніж тоннаж наблизився до “нормального”, що зараз і сталося. Дехто з цинізмом скаже, що, коли Чорноморський флот мав ракети “Калібр”, здатні долетіти з одного берега Чорного моря до іншого, флот не можна було назвати переможеним, в функціональному чи якомусь іншому плані: хоча завжди треба пам’ятати, що для того, щоб стріляти з “Калібру”, треба знати, де знаходиться чи буде знаходитися ціль, в яку треба влучити. Росія вже давно втратила будь-які можливості для спостереження і наведення ракет на ціль у західній частині Чорного моря, і тому її “Калібри” не становлять загрози для торговельних суден, що рухаються між Одесою і румунськими водами.
У будь-якому випадку, ситуація зрушила з мертвої точки. Зараз відбувається стиснення самого Криму – і не лише військово-морської бази в Севастополі. Американські балістичні ракети ATACMS і остаточне скасування президентом Байденом заборони на їх використання для ураження цілей в Росії (цілком легітимне згідно зі статтею 51 Статуту ООН) означає, що жодне місце театру бойових дій тепер не є безпечним для росіян.
Очевидною ціллю, звичайно, будуть керченські мости. Один кінець яких знаходиться в Росії, інший – в Криму, і вони, як і раніше, залишаються критично важливою логістичною лінією постачання, що підтримує не тільки російські війська на самому півострові, але й лінію фронту вздовж Дніпра і на схід від сухопутного мосту.
Українці вже двічі встигли підірвати мости – у жовтні 2022 року та в липні 2023 року. Незважаючи на ремонтні роботи, вони все ще не працюють на повну потужність. У відповідь на це Росія побудувала нову залізничну лінію, яка проходить через сухопутний міст зі сходу. Вона також збільшила використання поромів ро-ро в Керчі, що дозволило збільшити обсяги поставок через протоку, але зараз пороми піддалися атаці з боку ATACMS і не використовуються.
Іншими словами, є лише дві артерії, які підтримують життя в Криму: нова залізниця і зменшений Керченський міст, які знаходяться в зоні ураження ATACMS. Залишається незрозумілим, чи дозволив Джо Байден постачати українцям ATACMS з унітарними боєголовками, які можуть руйнувати мости: але ясно, що незалежно від того, які ATACMS вони мають, вони можуть перерізати сухопутний залізничний шлях, коли їм заманеться. Його можна було б відремонтувати досить швидко, оскільки важко надовго вивести з ладу залізницю, прокладену по рівнинній місцевості, але на цей маршрут постачання, очевидно, більше не можна покладатися.
Тим часом, за даними британської розвідки, Росія поставила на південній стороні Керченської протоки, вісім загороджувальних барж, які були пошкоджені штормом раніше. Іншими словами, росіяни серйозно турбуються про ці мости.
Орієнтовною причиною розміщення цих барж є “зменшення кута підходу для українських безпілотних надводних апаратів (БНА)”. Певною мірою це ускладнить завдання для українців, але керування чимось на кшталт БНА Magura V5 навколо барж або між ними саме по собі не стане викликом для системи, яка здатна знищувати рухомі цілі в морі. Між баржами також будуть розміщені засоби боротьби проти таких дронів і, можливо, навіть люди зі зброєю на борту. Це може допомогти протистояти окремим надводним дронам, але нічим не допоможе при ударі ATACMS. Перешкоджаючі щогли, які, як повідомляється, вони мають для захисту від ракет, будуть однаково неефективні проти ракети, оснащеної технологією протидії перешкодам, стрибкоподібною перебудовою частоти і резервними системами інерціальної навігації.
Українці вже неодноразово демонстрували винахідливість та одночасність у своїх атаках. Наприклад, удар Storm Shadow по одній з барж, за яким ітиме хвиля безпілотників, що прорвуться крізь пролом і придушать будь-яку оборону, можуть призвести до падіння мостів. Це було б тотемістично саме по собі, але ще гірше те, що одночасна атака на сухопутну залізничну лінію означала б, що все постачання для Дніпровського фронту і різних баз у Криму доведеться доставляти вантажівками через перевантажену мережу доріг під швальним вогнем гармат і ракет Зеленського. Хоча залізниці легше ремонтувати, ніж мости, проблеми з постачанням на півострові швидко наростатимуть, а здатність Росії використовувати його як базу ще більше зменшиться. Це буде подвійна перемога.
Дехто навіть почав розглядати можливість того, що це може бути моментом для висадки десанту з боку України. Українці вже доклали серйозних зусиль для форсування Дніпра, але класичне використання морського десанту полягає в тому, щоб обійти ворога з флангу. Висадка десанту в Криму дозволила б уникнути необхідності атакувати підготовлену оборону, як це відбуваються на існуючій лінії фронту.
На Заході це здасться неймовірним, оскільки українцям, власне кажучи, бракує морських ресурсів для висадки десанту. Сумним фактом є також те, що, незважаючи на честь, яку ми щойно віддали ветеранам висадки в Нормадії, на Заході розвинулася глибока алергія на ризик, пов’язаний з таким видом штурмових дій на узбережжі.
Але, мабуть, варто зазначити, що британська військова розвідка також вважає, що Росія зараз намагається набрати нових військових в африканських країнах Руанді, Бурунді, Конго і Уганді. Британські аналітики вважають, що в Росії вже майже закінчилися в’язні, яких можна кидати в м’ясорубку. І що Путін не бажає мобілізовувати ще більшу кількість росіян тому, що це завдасть шкоди його економіці і змусить ще більшу кількість жителів тікати за кордон, а також тому, що його турбує внутрішня опозиція.
Багато хто вважає, що Росія має необмежені ресурси, які вона може задіяти в цій війні, але мені так не здається. Зважаючи на те, що нещодавно багато військ було перекинуто на північ для невдалого наступу в Харківській області, цілком можливо, що виснажені російські війська в Криму дозріли до того, щоб бути розгромленими.
Незалежно від того, що я думаю, для президента Зеленського залишаються відкритим питання: коли Крим буде відрізаний та ізольований – а це, безсумнівно, незабаром станеться – і як Україна зможе утримати цю перевагу?
Можливо, для захоплення Криму взагалі не потрібні українські “сліди на землі”. Перекрийте артерії, посильте тиск і почекайте, поки закінчаться ракети, боєприпаси і основні запаси. Потім спостерігайте, як зростають рахунки, як Путін змушений спалювати ресурси, щоб утримати півострів, не досягаючи нічого, окрім уникнення пропагандистських втрат. Додайте до цього фактор раптовості, і Крим стає не просто значно зменшеною оперативною базою, але й переговорним майданчиком, що має стратегічне значення для всього конфлікту.
