Вадим Сухаревський звик бути в епіцентрі історичних подій. Десять років тому, у квітні 2014 року, його кулемети першими відкрили вогонь під час антитерористичної операції – так називали початковий етап війни України проти Росії. У той час українським військам був даний наказ “не відкривати вогонь”, навіть коли російські бойовики безчинствували у східноукраїнському місті Слов’янськ. Але тодішній лейтенант не вагався, коли стало зрозуміло, що ворог готує засідку. “Побачите – стріляйте”, – сказав він тоді своїм солдатам. Його оперативне мислення врятувало десятки життів. Ця фраза тепер вишита на ігровому кріслі, яке обертається біля його нового командного столу.
Будучи щойно призначеним на посаду командувача Сил безпілотних систем України, першу подібну посаду в світі, полковник Сухаревський знову творить історію. 39-річний командир вже давно виділяється як військовий керівник нового зразка. Він технологічно грамотний, і його орієнтованість на радіоелектронну боротьбу і безпілотники на посаді командира батальйону, а потім і бригади привернула увагу вищого керівництва. Але тепер Сухаревський повинен працювати за всіма напрямками на динамічній арені війни. Він має робити це проти ворога набагато краще забезпеченого ресурсами, і якого підтримують Іран, Північна Корея та, можливо, Китай. Крім того українським військам потрібно діяти в надзвичайно складних умовах глушіння та роботи інших засобів радіоелектронної боротьби, а також з обмеженим і невизначеним бюджетом. Він вірить, що зможе це зробити.
Його новий командирський офіс в центрі Києва гуде від хаотичного шуму недостатньо профінансованого стартапу. У повітрі пахне свіжою фарбою, кавою і тютюном для кальяну, від якого полковник Сухаревський, схоже, має залежність. На підлозі розкидані дроти, коробки з дронами та комп’ютери. Шаблі, велика колекція кинджалів і моделі з гри Warhammer, які він складає у вільні вечори, доповнюють ексцентричний образ сучасного козацького гетьмана. Швидко розмовляючи, і перебиваючи речення заразливим сміхом, полковник Сухаревський розповідає, як у 2014 році він захопився потенціалом безпілотних систем на Донбасі. Він зрозумів, що йому потрібні очі в небі, які допоможуть керувати артилерією. Його справжня війна з використанням безпілотників почалася у 2016 році. “Невдовзі я не робив жодного мінометного пострілу без наведення розвідувального безпілотника. До 2017 року ми стали використовувати БПЛА для скидання гранат”. Пізніше він помітив, що росіяни перейняли його тактику, і ця тенденція зберігається до сьогодні.
Повномасштабне вторгнення Росії призвело до кардинальних змін у війні з використанням безпілотників. “Лютий 2022 року став початком навчання для всіх, – каже полковник Сухаревський. Спочатку саме Україна була попереду, розвиваючи армію дешевих, невеликих дронів, щоб протистояти величезній артилерійській і ракетній перевазі Росії. З того часу ситуація змінилася. Зараз російських дронів у шість разів більше ніж українських. Але краща тактика та інновації все ще зберігають конкурентоспроможність України. Україна прагне бути першою в розробці і впровадженні нових технологій, завдяки політиці диверсифікації. Перевага Росії в масовому виробництві означає, що вона може адаптуватися і нарощувати темпи набагато швидше. Динаміка змін шалена, а цикли зворотного зв’язку означають, що деяке програмне забезпечення оновлюється кожні кілька годин. За словами полковника Сухаревського, коли російські безпілотники досягають лінії фронту, Україна іноді не встигає застосовувати контрзаходи. “Кількісно Росія переважає, але якісно ми тримаємо паритет”.
Україна сподівається, що нове командування Сил безпілотних систем допоможе їй відновити перевагу. Полковник Сухаревський каже, що західні військові лідери, з якими він спілкувався після свого призначення 10 червня, вражені масштабами його нової роботи. “Це найбільш кардинальна зміна у військовій структурі з часу створення військово-повітряних сил на початку 20-го століття”, – каже він. “Україна була першою”. Проте зміна стратегії в рамках нинішньої системи буде далеко не простою. Не кожен український командир готовий прийняти новий погляд на ситуацію. І значна частина роботи полягатиме в об’єднанні розрізнених армійських звичаїв всередині війська, деякі з яких є радянською спадщиною. Він каже, що на повне формування його структури знадобиться близько року.
Полковник Сухаревський каже, що безпілотники не змінять фундаментальних принципів ведення війни. Першочергова роль артилерії чи піхоти не зменшиться, каже він: “Військові операції, як і раніше, залежать від загальновійськових сил, і інші роди військ залишатимуться такими ж важливими”. Дрони будуть доповненням до традиційних збройних сил, пропонуючи кращу розвідку і точніші ударні можливості з меншими ризиками для солдатів. Командувач спростовує заголовки, що обіцяють “рої дронів-вбивць”, які діятимуть незалежно від людського контролю. Так, Україна вже використовує штучний інтелект для покращення функціональності – наприклад, у випадку втрати зв’язку між дроном і пілотом. Але це використання, за його словами, є вузькоспеціалізованим і обмеженим. “Як командир я ніколи не передам прийняття основних рішень штучному інтелекту… у віддаленому майбутньому нам знадобиться таке рішення, ми уважно його розглянемо. Але для створення роїв штучний інтелект не потрібен”.
Полковник Сухаревський каже, що проблеми України набагато важливіші за цю теоретичну дискусію. Світ змінився: Росія об’єдналася з іншими авторитарними державами, і її безпілотна програма тільки виграє від цього. Україна є “форпостом, що стоїть між цивілізованим і авторитарним світом”, але вона не впевнена в тому, що вона може очікувати від своїх союзників. Фінансування інновацій у сфері безпілотників є недостатнім. “Ми боремося за нашу свободу, але не розуміємо, які ресурси нам потрібні для цього”. Він жартує, що у нього є два прогнози стосовно подальшого розвитку війни з використанням безпілотників: один поганий, а інший дуже поганий. “Ми – ті, хто вже в окопах. Нас не налякаєш. Але решта світу? На них може чекати жорстке прозріння”.
