Спочатку вони з’явилися у вигляді хмари пилу на горизонті. Через кілька секунд мотоцикли з російськими солдатами з’явилися в полі зору, вони їхали зигзагами по полю, намагаючись наїхати на український окоп, здіймаючи пил і шум навколо себе.
“Вони рухалися швидко, потім розділилися і звернули”, – сказав лейтенант Михайло Губицький, описуючи російську атаку на мотоциклах, свідком якої він став. Цей тип атак поширився вздовж усієї лінії фронту цієї весни, додавши новий аспект до і без того жорстоких, хаотичних бойових дій.
За словами солдатів і командирів, російські солдати, які їздять на мотоциклах, квадроциклах і баггі, зараз здійснюють близько половини всіх атак на деяких ділянках фронту, оскільки московські війська намагаються використати швидкість для перетину відкритих просторів, де їхня неповоротка бронетехніка є легкою мішенню.
Ці нетрадиційні транспортні засоби використовуються так часто, що деякі українські окопи тепер виглядають як звалища покинутих, підірваних позашляховиків, як показують відео з розвідувальних безпілотників.
Нова тактика є новітньою російською модифікацією, що використовується на сильно замінованому полі бою, за яким постійно спостерігають. Московські війська використовують її, намагаючись просунутися, часто лише на кілька сотень метрів.
Найглибше просування у цьому регіоні росіяни здійснюють за 15 миль від вихідної точки.
“Ми ведемо війну за кожен метр”, – сказав капітан Ярослав, командир артилерії 80-ї десантно-штурмової бригади, який на початку цього тижня обстрілював російські позиції. Він назвав лише своє ім’я з міркувань безпеки.
Росія, все одно, продовжує наступати. З часом її успіхи зростають, і зараз російські військові наблизилися до стратегічно важливих шляхів постачання і міст на Донбасі на сході України.
Після захоплення міста Бахмут у травні 2023 року російські війська просунулися на захід приблизно на три милі більш ніж за рік. Зараз вони зупинилися біля водного каналу поблизу міста Часів Яр.
Але зараз росіяни можуть обійти українські позиції з флангу, а також наближаються до ключової логістичної артерії – траси Покровськ-Костянтинівка.
Ризик втрати цього маршруту постачання додає інтенсивності бойовим діям на даній ділянці фронту. Якщо росіяни візьмуть під контроль цю дорогу, або навіть обстрілюватимуть її, це сповільнить потік продовольства, зброї та боєприпасів, необхідних українській армії для ведення бойових дій на Донбасі. У понеділок дві російські ракети ледь не влучили у ключовий міст, що розташований на цій трасі. За повідомленням регіональної влади, в результаті удару міст не постраждав, але є загиблі і поранені.
Крім того, російський наступ становить загрозу для двох українських міст – Торецька і Нью-Йорка, який є маленькою крапкою на українській рівнині, що отримала свою назву в 19-му столітті. Якщо ці міста будуть захоплені, Росія зможе просунутися до найбільших міст регіону, що залишилися під контролем України, – Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська.
Цього місяця влада активізувала евакуацію цивільного населення з Торецька та Новоайдара, вивозячи, і без того невелику кількість мешканців мікроавтобусами під час інтенсивних обстрілів.
Усередині частково окупованих українських міст російські артилерійські обстріли відлунюють переважно безлюдними вулицями. Стовпи сірого диму здіймаються від ударів. Майже в кожному кварталі у Нью-Йорку є невеликий цегляний будинок з дахом, пробитим артилерійським снарядом. На Донбасі кожне місто, яке Росія захопила після повномасштабного вторгнення у 2022 році, було розбомблене до руїн.
Евакуація проводиться поспіхом, мешканці мають лише кілька хвилин, щоб закинути одну-дві сумки у мікроавтобуси і покинути будинки, в яких вони жили все життя.
“Бум, бум, бум”, – так одна з евакуйованих, 69-річна Аліна Оляк, медсестра на пенсії, описала ситуацію в місті Торецьк протягом останнього тижня, коли російська армія полями все більше просувалася вперед.
“Я прощаюся з моїм улюбленим містом”, – сказала пані Оляк. Російська армія зараз знаходиться приблизно в милі від центру міста. Мікроавтобус, який евакуював пані Оляк у понеділок, був знищений у вівторок осколками російської ракети, один з волонтерів, які здійснювали евакуацію, був поранений.
У міру просування своєї армії Росія експериментує з різними способами перетину відкритих полів. Останнім з них є штурм на мотоциклах.
Через розвідувальні безпілотники, які літають скрізь у небі над Донбасом, бронетехніка обох армій є легкою мішенню. Швидкісні мотоцикли і баггі важче вразити артилерією. Недоліком є те, що вони не забезпечують жодного захисту для російських солдатів, які наражаються на град кулеметного вогню, коли наближаються до окопів.
Іноді байкерам вдається проїхати, якщо російські артилерійські обстріли не дають українським солдатам висунути голову з окопу. Хоч і з великим ризиком, але ця тактика вирішує ключову тактичну проблему війни в Україні для обох сторін: як перетнути заміноване, відкрите поле, перебуваючи під пильним наглядом дронів і артилерійським вогнем.
Якщо їм вдається перетнути поле, мотоциклісти кидають свій транспорт, стрибають в українську траншею і вступають у ближній бій.
“Вони зіскакують і починають стріляти”, – розповів український сержант “Сапсан” з 47-ї механізованої бригади, який попросив назвати його лише за псевдонімом, відповідно до протоколів безпеки його підрозділу. “Ці баггі та мотоцикли швидкі і влітають прямо в наші лісосмуги”.
Як і хвилі піших атак, які Росія використовувала для захоплення Бахмута минулого року, атаки на мотоциклах призводять до величезних ворожих втрат, кажуть українські солдати. Ці атаки не замінили використання російськими військовими своєї явної переваги в кількості артилерійських гармат і боєприпасів для просування вперед. Це додаткова стратегія.
Використання дешевих, одноразових мотоциклів і баггі допомагає зберегти російську бронетехніку, оскільки російські війська вдаються до використання застарілих танків часів холодної війни.
Нова тактика, з використанням мотоциклів, застосовується в тандемі з іншою нетиповою формою атаки, яка використовує протилежну стратегію – наступати масовано і поступово. Росіяни приварюють до танків броню з листового металу для захисту від дронів-камікадзе, створюючи коробчасті конструкції розміром з будинок, що відомі як танки-черепахи. Гігантські, неповороткі машини зі скрипом повзають по полях і стали ще одним незвичним явищем, що з’являється на полях бою на Донбасі.
За словами українських солдатів, на полях мотоциклісти мають гарну видимість і можуть звернути вбік, щоб уникнути мін, які водії бронетехніки можуть не помітити. Або ж вони їдуть коліями, залишеними бронетехнікою під час попередніх штурмів, знаючи, що ці маршрути будуть вільні від мін.
Але мотоциклісти не мають захисту від артилерійських осколків, що вибухають навколо них. А як тільки вони наближаються до українських окопів, то потрапляють під шквальний кулеметний вогонь.
“Як вони знаходять людей, які готові це робити, я не знаю, – сказав Володимир, сержант, який також попросив називати його лише на ім’я, відповідно до військового протоколу. “Буває, що ніхто з них не доїжджає, а буває, що всі доїжджають”.
Україна також протистоїть цим атакам за допомогою дронів-камікадзе, якими керує оператор в окулярах віртуальної реальності. Це імпровізована зброя, яка з’явилася під час війни в Україні і змінила поле бою завдяки своїй здатності вражати бронетехніку на ходу.
Всі ці перешкоди можуть виявитися смертельними, як це сталося під час атаки, свідком якої був лейтенант Губіцький, коли вісім чи дев’ять мотоциклістів атакували українські окопи.
Як тільки мотоциклісти опинилися в зоні досяжності, українські солдати відкрили вогонь з кулеметів, розповів лейтенант Губіцький. За його словами, мотоцикли, що розверталися, були важкими мішенями. Деякі з них були підбиті, інші – ні. Але після цього вижило занадто мало росіян, щоб сформувати ефективний підрозділ для штурму українського окопу. Ті, хто вижив, покинувши свої мотоцикли на краю поля, були вбиті в ближньому бою, сказав він.
Це не завадило російським командирам продовжувати застосовувати цю тактику. “Всі лісосмуги, – сказав Сапсан, сержант 47-ї бригади, – зараз переповнені цими баггі і мотоциклами”.
