Краще пізно, ніж ніколи. З початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Володимир Зеленський, президент України, просив західних партнерів надати винищувачі F-16. Перші десять, з можливих 79 літаків прибули в Україну в останній день липня, через рік після того, як адміністрація Байдена неохоче дала зелене світло на їх відправку своїм більш охочим європейським союзникам. До кінця 2024 року Україна має отримати 20 винищувачів американського виробництва. Решта літаків, обіцяних так званою коаліцією F-16 на чолі з Данією та Нідерландами, прибуватиме партіями протягом 2025 року.
Бен Ходжес, колишній командувач американськими силами в Європі, сильно розчарований тим, що на доставку літаків в Україну пішло стільки часу. “Мізерна” кількість навчальних місць для українських пілотів – це “політичне рішення адміністрації США”. І воно стало однією з причин надання недостатньої кількості F-16 для того, щоб змінити ситуацію на полі бою. Свою лепту також внесли мовні труднощі. Україна має чудових, загартованих у боях пілотів. Але навіть F-16, ці відносно старі літаки, дуже відрізняються від радянських Міг-29 і Су-27, до яких звикли українські пілоти. Крім того західні машини є технологічно складнішими.
Іншим фактором став час, необхідний для того, щоб створити інфраструктуру для їх розміщення. Літаки потребують серйознішого технічного обслуговування, ніж їхні російські аналоги. Бортовим інженерам потрібна така ж підготовка, як і пілотам (хоча деякі західні приватні підрядники напевно вже працюють в Україні). Деякі роботи з ремонту і технічного обслуговування можуть здійснюватися в сусідніх країнах НАТО – Польщі і Румунії. Але це може розлютити Росію.
Літаки, що прибувають, є пріоритетною ціллю для росіян, каже Ніко Ланге, колишній начальник штабу міністерства оборони Німеччини. Саме тому їх, разом з приманками, таємно перекидали, на розосереджені бази з підземними або укріпленими укриттями. Але така розосередженість ускладнює логістику: потрібно більше людей і більше запчастин.
Наскільки сильно змінять ситуацію F-16? Дуглас Баррі, експерт з військово-повітряних сил Міжнародного інституту стратегічних досліджень, вважає, що їхня головна цінність – у підвищенні морального духу. Їх початкова кількість невелика, і українці будуть працювати з ними обережно, щоб уникнути втрат, які Росія може використати для поширення власної пропаганди. Але літаки повинні почати приносити поступову користь.
Згідно з повідомленнями, Америка встановлює на F-16 сучасні ракети класу “повітря-повітря” (такі як далекобійні AIM-120 і AIM-9X, новітня версія Sidewinder), а також високошвидкісні протирадіаційні ракети. Вони зможуть нести на собі до чотирьох планерних бомб GBU-39 (по суті, це снаряд з крилами, який можна запускати з літака). Вони хоч і менші за свої російські аналоги, але є набагато точнішими і більш далекобійними. Літаки також можуть нести касетні боєприпаси і застосовувати їх проти військ і бронетехніки. Як повідомляється, модернізовані радари вже в дорозі.
F-16 можуть зменшити безкарність Су-34, які обстрілюють лінію фронту в Україні. Росіяни щодня запускають більше сотні примітивних, але ефективних планерних бомб. При цьому їх літаки не залишають повітряного простору Росії. За словами пана Ланге, потрібно змусити російських пілотів триматися подалі, інакше вони можуть бути збитими. AIM-120D – це всепогодна ракета з власним радаром, яка, як вважається, має дальність польоту до 180 км (112 миль). Хоча, коли ціль намагається ухилятися, ракета повертає і розвертається, що зменшує дальність її польоту.
F-16 можуть використовувати недорогі ракети з тепловим наведенням AIM-9X для знищення крилатих ракет, які руйнують цивільну інфраструктуру України. Їх 20-мм шестиствольний кулемет Гатлінга має бути ефективним проти повільних російських безпілотників “Герань”, копій іранських “Шахедів”. F-16 також можуть запускати протикорабельні ракети “Гарпун” проти залишків російського Чорноморського флоту.
Але оскільки кількість винищувачів збільшується повільно, може пройти деякий час, перш ніж F-16 зможуть суттєво вплинути на хід бойових дій. У нещодавній доповіді Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), іншого аналітичного центру, стверджується, що Україні потрібно набагато більше літаків, ніж їй пообіцяли. З 79 обіцяних літаків щонайменше десять – це двомісні навчально-тренувальні літаки. Деякі з інших машин можуть бути в такому поганому стані, що слугуватимуть переважно джерелом для запчастин. Україна отримає достатню кількість літаків для формування лише трьох-чотирьох ескадрилій. У звіті стверджується, що для досягнення часткової переваги в повітрі і підтримки наземного наступу їй потрібно 12 ескадрилій або більше, по 18 літаків в кожній ескадрильї.
Україна була задоволена пропозиціями Франції та Швеції щодо надання винищувачів Mirage та Gripen. Але через численні переваги з використання одного типу літаків, вона хотіла б отримати більше F-16. Сет Джонс з CSIS каже, що Україна може зменшити нестачу кількості винищувачів, об’єднавши F-16 з власними безпілотниками-“ведучими”. Україна будує все більш ефективні безпілотники всіх видів і використовує їх по новому.
Потрібен час для інтеграції F-16 в українську систему протиповітряної оборони і для отримання досвіду з їх експлуатації. Координувати польоти літаків з кількох аеродромів буде непросто, каже генерал Ходжес. Одним зі шляхів до розкриття їхнього потенціалу є літаки управління і спостереження ASC 890, у травні Швеція оголосила про передачу двох таких літаків. Але поки що не зрозуміло, коли українські екіпажі будуть готові до польотів на них.
Тим не менше, прибуття F-16 знаменує собою початок побудови військово-повітряних сил за стандартами НАТО. Ця подія приєднує Україну до добре розвиненого ланцюга поставок F-16. Системи озброєнь НАТО, такі як ракети Storm Shadow/Scalp, будуть набагато ефективнішими, якщо їх будуть запускати не застарілі МіГи і Су, а літак, для якого вони були розроблені. Українські F-16 також оснащені системою Link-16 – тактичним каналом передачі даних НАТО, який забезпечує безпечний зв’язок і покращує оперативне розуміння обстановки. Хоча їх занадто мало і вони надійшли занадто пізно, важливість F-16 не можна недооцінювати”.
