Парламент України перебуває у стані повного безладу.
В умовах воєнного стану, коли в країні іде війна, неможливо провести вибори для заміни депутатів, які змінили роботу, пішли в армію, втекли з країни або звільнилися. Парламент регулярно збирається, але на засіданнях відсутні понад 10 відсотків депутатів.
Хоча за законом міністри зобов’язані бути присутніми на засіданнях, коли це вимагається, вони іноді не з’являються на них, не зазнаючи при цьому жодних покарань.
Партія президента Володимира Зеленського, яка колись була політичним гігантом, фактично втратила свою більшість, розпавшись на фракції. При ухваленні ключових законопроектів вона змушена покладатися на підтримку депутатів, які належали до нині забороненої проросійської партії.
Загальна ситуація, за словами Володимира Фесенка, українського політолога, полягає в тому, що парламент відійшов на другий план під час війни і втрачає свою важливу роль в українській демократії.
“В умовах воєнного стану, централізації державного управління та припинення проведення публічної політики парламент втратив свій вплив”, – сказав пан Фесенко.
Дисфункція парламенту та незвичний союз між правлячою партією і колишніми членами розпущеної проросійської партії підірвали довіру до уряду, який намагається перезавантажити військові дії країни після місяців російського наступу.
За словами експертів, цей безлад заважає парламенту здійснювати нагляд за діяльністю урядових установ, навіть попри те, що в Україну надходять мільярди доларів іноземної допомоги. Регулярно лунають звинувачення в корупції або неефективному управлінні. У травні подав у відставку чиновник, який наглядав за відбудовою України, що фінансується переважно Заходом. Причиною такого вчинку, за його словами, стало погане управління фінансами.
Також посилилося невдоволення тим, що в офісі президента сконцентровано занадто багато влади, на додаток до тієї, що передбачена в умовах воєнного стану. Це було в центрі уваги критиків пана Зеленського з початку війни, коли він об’єднав телевізійні канали під одним державним каналом і обмежив здатність міністрів діяти незалежно.
Ніхто не заявляє про серйозні порушення Конституції. Більшість українців все ще підтримують пана Зеленського, хоча його підтримка зменшилася, і навіть його критики визнають, що війна вимагає певної централізації при прийнятті рішень.
Те, що парламент зібрався на засідання під час війни, вже є успіхом, кажуть деякі законодавці та зовнішні аналітики. На початку вторгнення депутати поспіхом таємно збиралися, а потім швидко тікали з куполоподібної будівлі парламенту в Києві, щоб російська ракета не вбила, або не поранила їх усіх одним ударом. Після покращення протиповітряної оборони проведення регулярних сесій відновилося.
Згідно з Конституцією, український парламент має більше повноважень, ніж президент. Парламент призначає більшість міністрів і затверджує невелику кількість міністрів, призначених президентом. Парламент відігравав ключову, незалежну роль під час минулих криз. Але не під час цієї війни.
Частково проблема полягає в тому, що партія пана Зеленського, яка називається “Слуга народу”, сама страждає через боротьбу за владу і внутрішні конфлікти.
Розбіжності, що виникли ще до вторгнення, лише поглибилися. Одностайні голосування, які свідчили про солідарність на початку вторгнення, залишилися в минулому. Війна порушила партійну дисципліну; нечесні голосування неохоче терплять.
До прикладу, близько 20 членів парламенту сформували опозиційну до пана Зеленського фракцію; в той час як 15 з них офіційно залишаються в партії президента.
Наразі у 450-місній залі парламенту представлені чотири партії: “Слуга народу” пана Зеленського, “Європейська солідарність”, “Батьківщина” та “Голос”.
Партія “Слуга народу” отримала більшість місць на виборах у 2019 році, що підпорядкувало парламент президенту. Вона все ще має формальну більшість у 235 місць, але на практиці керівництво партії рідко набирає достатньо голосів для ухвалення законів. За даними українського аналітичного руху “Чесно”, у парламенті в 2022 та 2023 роках відбулося більше 5 000 голосувань. І “Слуга народу” забезпечила собі більшість лише у 17 випадках, або іншими словами у менш ніж 1% голосувань.
Натомість партія сформувала дивний політичний союз із залишками партії “Опозиційний блок”, яка була офіційно розпущена у 2022 році за зв’язки з Росією. Разом вони ухвалили законодавство з розширення мобілізації, критично важливе для військових дій України, а також закони, що стосувалися контролю установ та правил, покликаних захистити іноземну допомогу.
Критики цього союзу кажуть, що він послабив незалежність парламенту, оскільки колишні проросійські політики перебувають під загрозою судового переслідуванням за державну зраду і навряд чи здатні забезпечити ефективний нагляд.
Один із законопроектів, ухвалений в грудні, регулює будівельні норми для реконструкції. Він піддався критиці через включення положень, які вигідні забудовникам. Згідно з цим законопроектом деякі будівельні дозволи місцевих органів влади передаються до центрального уряду. Це викликає занепокоєння, оскільки громади не матимуть права голосу при вирішенні питання про те, як витрачатимуться кошти на відбудову.
На кону стоять величезні суми на відбудову. За оцінками Київської школи економіки, загальні витрати на відновлення в Україні становитимуть 155 мільярдів доларів.
Минулого місяця партія “Слуга народу” знову об’єдналася з колишніми депутатами “Опозиційного блоку”, щоб проголосувати за поправки до законопроекту, який визначає повноваження нового органу фінансового нагляду. Цей закон виводить фінансові розслідування за межі компетенції Служби внутрішньої розвідки. Розвідувальне відомство роками звинувачувалося у корупції та проведенні розслідувань з політичним підтекстом.
Пану Зеленському потрібно було створити нове відомство, оскільки це було однією з вимог Брюсселя у процесі вступу України до Європейського Союзу, сказав Олександр Заславський, аналітик Лабораторії законодавчих ініціатив, аналітичної групи в Києві. Таким чином, голосування лише підкреслило, наскільки залежним став пан Зеленський від колишніх проросійських депутатів у прийнятті ключових законопроектів.
Ця неформальна коаліція дозволила партії пана Зеленського відмовитися від будь-яких компромісів з головною політичною опозиційною групою, “Європейською солідарністю”. Вона є партією колишнього президента Петра Порошенка, який є заклятим політичним ворогом пана Зеленського. Деякі члени інших опозиційних партій і фракцій також віддавали свої голоси для ухвалення ключових законів разом із колишніми членами “Опозиційного блоку”.
Прес-секретар Давида Арахамії, лідера фракції “Слуга народу” в парламенті, відмовилася від інтерв’ю з причин зайнятості, а прес-секретар Руслана Стефанчука, спікера парламенту, не відповіла на запит про інтерв’ю. Офіс пана Зеленського не відповів на запит про коментар.
Також критику викликають обмеження, які перешкоджають членам опозиційних партій виїжджати з країни для зустрічей з урядами країн-союзників – у той час, коли близько половини бюджету складає іноземна допомога.
Ці обмеження, а також незвичний альянс з колишніми членами проросійських партій означають, що “парламент виключений з процесу прийняття рішень”, – сказав Дмитро Разумков, колишній спікер, який зараз перебуває в політичній опозиції.
“Він приймає рішення, але не має можливості впливати на них”, – сказав він.
Навіть лідер фракції “Слуга народу” пан Арахамія висловив занепокоєння станом інституції на початку цього року. У січневій заяві він сказав, що “наближається велика криза”.
Юрій Бойко, колишній лідер “Опозиційного блоку”, якого сильно зневажають в Україні, заявив, що вторгнення Москви у 2022 році змінило його погляди на Росію і що він зосередився на підтримці пана Зеленського під час війни.
“Війна змінила наші погляди”, – сказав він про свою колишню підтримку зближення з Москвою.
Він визнав, що “деякі члени нашої партії стали зрадниками”, але сказав, що ті, хто залишився, працюють над підтримкою військових дій, голосуючи за закони, що схвалюються урядом. Цього року, за його словами, було прийнято 29 законів, які не були б прийняті без підтримки колишніх депутатів “Опозиційного блоку”. Він додав, що його партія мала певні розбіжності з урядом щодо деяких податкових та митних законів.
Олексій Гончаренко, член опозиційної партії “Європейська солідарність”, заявив, що конструктивна опозиція у парламенті важлива навіть під час війни. Він припустив, що колишні члени проросійської партії не створюють її, тому що їм загрожує кримінальне переслідування.
“Несправедливо, що ці люди не притягнуті до відповідальності, і несправедливо, що вони все ще перебувають у парламенті”, – сказав він. Він подав законопроект про їхнє виключення з парламенту. За його словами, цього не сталося, “тому що їхні голоси потрібні” уряду пана Зеленського.
В результаті, за його словами, “парламент працює як нотаріус, просто ставлячи печатку на тому, що виходить від президента”.
