Через три дні після свого початку несподіваний прикордонний рейд України в Курську область не демонструє жодних ознак згасання. З 6 серпня, коли почалася операція, Росія втратила повний контроль щонайменше над 350 кв. км своєї території. Десятки її солдатів загинули або потрапили в полон. Вживаються заходи спрямовані на те, щоб зупинити наступ – і не дати українцям окопатися.
Станом на 8 серпня українські війська підійшли до населеного пункту Суджа, що за 10 км від кордону, та Коренево, яке розташоване за 15 км від кордону. Запеклі бої тривають в обох районах. Як повідомляється, невеликі групи українських військових відділилися і просуваються далі вглиб території Росії. Кадри з соціальних мереж демонструють наслідки боїв: зруйновані будівлі та вбиті солдати, тіла яких розкидані по розбитих дорогах. На відео, опублікованих у перший день операції, видно, як велику групу російських полонених ведуть під супроводом озброєної охорони.
Багато що досі залишається незрозумілим, не в останню чергу це стосується масштабу операції. 7 серпня Валерій Герасимов, головний російський генерал, заявив, що близько 1000 українських солдатів були зупинені. Жоден з аспектів цієї заяви не виглядає достовірним. Україна задіяла підрозділи щонайменше чотирьох елітних бригад, а це означає, що сили, ймовірно, набагато більші. Україна замінувала головну дорогу, що веде на південний схід до Бєлгорода, і використовує потужні засоби протиповітряної оборони в цьому районі. Враховуючи успішний початок операції, Україна цілком може залучити більше резервів, незважаючи на власні слабкі позиції в Донецькій області та на півдні.
Згідно зі стандартами війни, Курська операція готувалася в цілковитій таємності. Вона стала несподіванкою для західних урядів. Представник українського генерального штабу розповів, що не знав повної картини. “Нам наказали збиратися 4 серпня, – каже він. “Командування не сказало, куди ми їдемо, і нам досі відома лише частина планів”. Шок, здивування і таємність нагадують про те, чого досягла Україна в результаті блискавичного наступу в Харківській області наприкінці 2023 року.
Джерело в розвідці каже, що українське командування задоволене першими успіхами операції, яка паралізувала ворога. За його словами, щоб зупинити просування українців, Росія зараз використовує солдатів елітних підрозділів у небезпечних бойових діях. Україна, натомість, просувається лише в тих районах, де це має сенс. “Росіяни допускають безглузді помилки через їхнє сильно корумповане керівництво, яке надає перевагу гарним новинам, а не правді”. Курський наступ відбувся після українських операцій з оборони Києва, звільнення Харківської та частини Херсонської областей. Він є “четвертим великим провалом” російського командування в маневреній війні. “Тепер у нас є варіанти, і росіяни це знають”.
Попередні прикордонні рейди здебільшого проводилися під керівництвом української військової розвідки. Цього разу операція більше пов’язана з новим головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським, якого сильно критикують. А підрозділи регулярної армії вперше долучилися до цих рейдів. З такими високими ставками, кар’єра генерала Сирського може опинитися під загрозою. Звіти прифронтових українських лікарень свідчать про те, що кількість втрат вже зростає. Люди все ще можуть сумніватися в тому, чи доцільно було задіювати стільки військ для вторгнення, в той час як критично важливі оборонні рубежі на лінії фронту є слабкими. Відповідь залежатиме від успіху операції.
Про це поки що рано говорити. Джерело в Генштабі порівнює це з грою в шахи. Наступні кроки України будуть залежати від реакції Росії. Чи перекине Росія свої резерви з харківського напрямку, де останніми днями спостерігається помітне накопичення сил? Чи з Донбасу, де виснажені українські війська намагаються захистити логістично важливе місто Покровськ, стримуючи потужний наступ росіян. Зменшення тиску в інших районах було б самоціллю. “Або вони реагують і перекидають сюди більше сил, або не реагують, і ми можемо рухатися далі”.
Існує також більш масштабна стратегічна ціль, яка, швидше за все, також відіграє важливу роль. Першочергова увага приділяється газорозподільчій станції “Суджа”. Це єдина діюча точка подачі російського газу до газопроводу “Прогрес”, що веде до Європи. Але не зовсім зрозуміло, що контроль над цією станцією може дати Україні. І Україна, і Росія зацікавлені в її подальшій безперебійній роботі, враховуючи те, що Україна отримує плату за транспортування газу, а “Газпром” має фінансові труднощі і потерпає від санкцій.
В російських соціальних мережах припускають, що українці хочуть захопити Курську атомну електростанцію, розташовану за 60 км від кордону, у відповідь на окупацію Росією Запорізької атомної електростанції. Джерело в українському Генштабі вважає, що це малоймовірно, оскільки для цього потрібно було б просунутися на 80 км від кордону і залучити більші сили. “Без належної підготовки до такої операції ви повторите помилки, які росіяни зробили під час спроби захопити Київ у 2022 році. Тоді ми перерізали їхні лінії постачання, і вони стали легкою здобиччю”. Той факт, що українські війська використовують техніку, в тому числі танки, ускладнить її забезпечення, бо бронетехніці потрібне технічне обслуговування і багато пального.
Більш реальною ціллю може бути створення “буферної зони” на кордоні, подібно до спроб Росії створити таку зону в сусідній Харківській області протягом останніх трьох місяців. Така територія може стати розмінною монетою на майбутніх переговорах. “Росія намагалася забезпечити собі міцну позицію, – каже джерело в розвідці, – але тепер вони в дупі, бо не можуть захистити свою територію”. Будь-яку нову українську лінію оборони було б надзвичайно важко утримати на російській території. Але це стало б сильним показовим ляпасом для Володимира Путіна. А для нації, яка більшу частину минулого року чекала на хороші новини, це стало б гарним знаком.
