КИЇВ – Щоб заповнити критичну нестачу піхоти на передовій, Україна вдалася до однієї з найбільш відвертих тактик Росії, яка звільняла засуджених, в тому числі, ґвалтівників, які погоджувалися воювати у складі штурмових бригад, де ризик отримати поранення чи загинути дуже високий.
Понад 2750 чоловіків були звільнені з українських в’язниць після того, як у травні парламент ухвалив закон, що дозволяє певним засудженим вступати до лав Збройних Сил, зокрема тим, хто був ув’язнений за торгівлю наркотиками, крадіжки телефонів, збройні напади та вбивства, а також за інші тяжкі злочини.
Тепер, прагнучи помститися Росії, або будучи в пошуках особистої спокути та свободи, вони змінюють свої тюремні комбінезони на форму української армії та відправляються на передову.
24-річний Сеня Щербина, який відбуває шестирічне покарання за торгівлю наркотиками, чекає на співбесіду з військовими рекрутерами і сподівається якнайшвидше відправитися на фронт. “Я думаю, що зможу спокутувати свою провину, – сказав Щербина в інтерв’ю, – і бути більш корисним суспільству, ніж якщо я просто сидітиму тут”.
Інший ув’язнений Сергій Литвиненко, який відбув 11 років з 14-річного терміну за напад зі смертельними наслідками, сказав, що все ще роздумує над своїм рішенням. “Я не впевнений, що вони дійсно будуть ставитися до нас як до нормальних бійців, – сказав він. “Зараз ми не знаємо, чи не візьмуть вони тебе і не кинуть, як м’ясо”.
Вербування злочинців – звичайна практика в Росії, де десятки тисяч були звільнені, щоб воювати в Україні. Така практика є частиною нової стратегії боротьби Києва за поповнення особового складу своїх збройних сил, які виснажені і втомлені після більш ніж двох років фактично безперервних бойових дій.
Хоча український парламент схвалив новий закон про мобілізацію, спрямований на збільшення призовного контингенту, це законодавство ще не призвело до появи достатньої кількості нових військ. Тим часом, український генеральний штаб намагається знайти боєздатних бійців, де тільки може, перепризначаючи деяких солдатів з тилових позицій на бойові посади та вербуючи ув’язнених.
Згідно з новим законом, ув’язнені, які підпадають під програму амністії, можуть бути направлені лише до штурмових бригад, що може означати участь у бойових діях, які передбачають безпосереднє зіткнення з російськими військами.
За словами міністра юстиції Дениса Малюськи, таке обмеження діє для того, щоб поновлювати ряди тих підрозділів, які цього найбільше потребують. Він очікує, що щонайменше 4 000 чоловіків зголосяться стати добровольцями під час першого етапу набору. Поки що засуджені служитимуть лише у підрозділах, що повністю складаються з колишніх ув’язнених, під командуванням військовослужбовців строкової служби.
“Мотивація наших ув’язнених сильніша, ніж у звичайних солдатів”, – сказав Малюська в інтерв’ю в одній з в’язниць, з якої вже звільнилося близько 100 осіб, щоб воювати. “Звільнення – це лише частина їх мотивації. Вони хочуть захистити свою країну і хочуть перегорнути сторінку”.
Українські чиновники задовольнили запит The Post на інтерв’ю з кількома новими солдатами, щойно звільненими з в’язниці, за умови, що їх будуть називати лише на ім’я, відповідно до військових правил.
28-річний Дмитро був засуджений до 4,5 років ув’язнення у 2021 році за крадіжку телефону. Він був одружений і мав двох дітей, коли почав відбувати покарання. Але, коли минулого місяця вік вийшов на свободу, то нікого з його сім’ї вже не було в живих: його дружина і діти, віком 2 і 7 років, загинули під час авіаудару по їхньому житловому будинку в Ізюмі у квітні 2022 року.
Пам’ять про них досі настільки болюча, що в інтерв’ю він не зміг змусити себе вимовити їхні імена.
За словами Дмитра, помста за їхню смерть у війні “мотивує мене”. “Російська Федерація несе за це відповідальність”. Він був звільнений з в’язниці кілька тижнів тому і зараз проходить підготовку на військовій базі, де вже навчився поводитися з гвинтівкою.
35-річний Едуард, засуджений у 2019 році до семи років і семи місяців за збройний напад, розповів, що в дитинстві мріяв стати військовим, але виріс у бідності і потрапив у кримінал.
З моменту вторгнення Росії у 2022 році, за словами Едуарда, він сподівався, що закон зміниться і дозволить таким людям, як він, воювати. Він був першим у черзі, коли закон був прийнятий, і зараз проходить підготовку.
За словами Едуарда, його рідне місто знає його лише як злочинця. Він хоче показати їм і собі, що “в мені ще залишилося трохи людяності”.
Згідно з чинним мобілізаційним законодавством України, з 18 років чоловіки і жінки можуть піти воювати за власним бажанням, але призиватися можуть лише чоловіки віком від 25 років і старші. Призовний вік було зменшено з 27 до 25 років цієї весни. Президент Володимир Зеленський виступає проти подальшого зниження призовного віку, частково через суспільний тиск, спрямований на захист наймолодших чоловіків України від війни.
Натомість, щоб поповнити лави збройних сил, офіцери запасу зупиняють чоловіків призовного віку на вулицях і вимагають у них військовий квиток. Вербувальники пропонують фінансові винагороди для тих, хто зголоситься піти добровольцем до того, як їх призвуть. А тепер військові ще й відвідують в’язниці у пошуках добровольців.
Не всі злочинці підходять для цього. Ті, хто вбив більше ніж одну людину, вчинив акти сексуального насильства або порушив закони про національну безпеку, не мають права бути добровольцями. Будь-який ув’язнений, який бажає воювати, повинен бути фізично здоровим, пройти психологічне обстеження і бути не старшим 57 років, що дозволить йому відслужити щонайменше три роки до досягнення 60-річного віку, який дає право на звільнення з військової служби.
Українські чиновники наполягають на тому, що програма звільнення з в’язниць є конституційною, етичною і практичною під час війни, враховуючи, що тисячі чоловіків призовного віку сидять за ґратами замість того, щоб виконувати ключові ролі на фронті.
На відміну від Росії, де вербування злочинців було започатковано групою найманців “Вагнера”, в Україні засуджені будуть залучатися лише до регулярної армії і отримуватимуть всі ті ж пільги, що й інші солдати.
Деякі командири прагнуть їх отримати. “Існує конкуренція між військовими командирами за наймання” ув’язнених, – сказав Малюська. “Людей не вистачає, тому вони дуже хочуть отримати доступ до в’язниць”.
Але не всі в цьому переконані.
“Ніхто в це не вірить, але нам це потрібно”, – сказав один військовий чиновник, залучений до процесу, який говорив на умовах анонімності, щоб відверто обговорити план. Цей чиновник сказав, що він побоюється, що полонені спричинять безлад на лінії фронту або залишать свої позиції. “Вони всі будуть тікати, як Форрест Гамп”, – сказав він.
Чиновник сказав, що він волів би, щоб Україна знизила призовний вік до 18 років і дозволила бригадам набирати молодих, здорових чоловіків, а не ув’язнених. Але він сказав, що не очікує, що Зеленський знову змінить правила призову найближчим часом, побоюючись, що він може втратити підтримку, якщо молодих людей змусять брати в руки зброю.
“Коли люди бачать, як гинуть молоді хлопці, виникають питання до політики”, – сказав чиновник.
Олег Петренко, який набирає ув’язнених до 3-ї окремої штурмової бригади, сказав, що буде використовувати “таку ж ідеологію” при відборі кандидатів з в’язниць, як і при відборі звичайних цивільних.
За його словами, українські військові повинні ставитися до нових військовослужбовців однаково, інакше до в’язниць дійдуть чутки, і менше чоловіків будуть мотивовані приєднатися до армії. “Ми повинні показати, що ми не такі, як Росія”, – сказав він.
42-річний Олександр, який є начальником в’язниці, з якої вже звільнилося 98 ув’язнених, щоб приєднатися до армії, розповів, що його співробітники провели інструктаж з усіма ув’язненими перед тим, як запросити представників бригади, щоб обговорити деталі та провести співбесіди. Ті, хто хотів продовжити службу, пройшли медичне обстеження і психологічну оцінку.
Після того, як бригади робили свій вибір, документи ув’язнених готувалися до суду, і чоловіки були готові до звільнення. Коли вони сідали в автобуси, щоб поїхати на навчання, Олександр попрощався з ними. “Я сказав їм, щоб вони берегли себе, залишилися живими і повернулися з перемогою”, – сказав він, називаючи лише своє ім’я, побоюючись, що його об’єкт може стати мішенню для російських ракет.
Деякі в’язні висловлювали побоювання, що процес був незрозумілим. Інші були розчаровані тим, що не пройшли відбір.
Сергій Іващенко, засуджений за розбещення неповнолітніх в інтернеті, сказав, що хоче воювати, але йому це заборонено через його злочини. “Ми чоловіки, – сказав він. “Якщо жінки зараз цим займаються, то нам має бути соромно”.
28-річний Валентин Соловйов розповів, що хвилювався, коли йшов на війну з іншими засудженими. Він повернувся додому зі східного фронту у 2015 році з сильним психічним розладом, а згодом убив людину.
Тепер, відбуваючи покарання за вбивство, Соловйов каже, що боїться, що якщо піде воювати, то застрягне в підрозділі з психічно нездоровими ув’язненими. “Я не вірю, що буду з нормальними людьми, – сказав він. “Я вже давно живу з ув’язненими”.
