КИЇВ – Українські посадовці не брали безпосередньої участі у грандіозному обміні полоненими між Росією та Заходом, що відбувся у четвер. Але коли новина про обмін поширилася, дехто замислився над тим, що ця угода, укладена із агресором, який знищує Україну, може означати для їхньої держави.
Високопосадовці, включно з президентом Володимиром Зеленським, не коментували цю угоду. Але масштаби, складність і важливість обміну не залишилися непоміченими – це був складний і таємний дипломатичний процес, в якому брали участь посадовці дев’яти країн.
У п’ятницю речник Кремля Дмитро Пєсков швидко розвіяв будь-які припущення стосовно того, що обмін полоненими може призвести до переговорів про припинення війни в Україні. Але в Києві вже давно занепокоєні тим, що союзники України, особливо Сполучені Штати, можуть розпочати таємні переговори з Москвою. У п’ятницю українські чиновники стверджували, що вимагатимуть від президента Байдена дотримання його обіцянки: “Нічого про Україну, без України”.
Михайло Подоляк, радник Зеленського, сказав в інтерв’ю The Washington Post, що Україна зараз “занадто незалежна”, щоб її обходили стороною під час будь-яких потенційних переговорів, і щоб умови припинення вогню нав’язували інші.
“Ви не зможете домовитися з Росією про щось, що стосується України, без України, – сказав Подоляк. “Ціна війни занадто висока, інформаційний вплив України занадто великий, і неправомірне припинення війни обернеться трагедією не лише для Україні”.
Але українці усвідомлюють, що їхня країна виживає завдяки наданій зброї та коштам, позиченим і наданим на безоплатній основі з-за кордону. Якщо будь-яке з цих джерел підтримки буде відрізане, в України виникнуть великі проблеми.
Саме тому новина про угоду з обміну полоненими викликала занепокоєння в деяких українців. Оскільки вона є результатом багатомісячних кропітких і складних дипломатичних переговорів між Москвою і Вашингтоном.
“Ми побоюємося, щоб це не стало тенденцією”, – заявив мер Києва Віталій Кличко. Він додав, що про що б вони не домовилися, “це має бути узгоджена з Україною позиція”.
Історія показує, що у Києва є вагомі підстави для того, щоб хвилюватися з приводу того, що його можуть змусити піти на компроміс.
Коли 10 років тому розпочався конфлікт з Росією, лідери Франції та Німеччини Франсуа Олланд і Ангела Меркель підштовхнули президента України Петра Порошенка до підписання угоди про припинення вогню. Пізніше вона стала відома як Мінські домовленості, які були підписані на вкрай невигідних для України умовах.
Росія розглядалася як гарант угоди, а не як сторона конфлікту. І це дозволило Кремлю просувати своє неправдиве твердження про те, що війна – це суперечка між Україною та лідерами двох сепаратистських регіонів України, які весь цей час отримували накази з Москви.
Мінські домовленості виявилися неможливими для виконання, оскільки Україна і Росія протистояли одна одній у тих питаннях, які були викладені в цій угоді.
Щоб розглянути обмін полоненими в цьому контексті, і не перебільшувати очікувань від мирних переговорів, деякі українці зазначили, що Київ і Москва неодноразово обмінювалися військовополоненими. Вони також додали, що обміни – це найменший спільний знаменник власних інтересів, і вони жодним чином не створюють підґрунтя для мирних переговорів.
Український чиновник, який говорив на умовах анонімності, щоб обговорити делікатні політичні питання, сказав, що успішні обміни полоненими не наближають країни до переговорів про припинення війни. Але чиновник підкреслив, що Україна відкрита до переговорів, які будуть чесними і відповідатимуть нормам міжнародного права.
“Ми ведемо переговори і з росіянами також, коли йдеться про обмін військовополоненими, і завдяки цьому тисячі людей зараз на свободі, – сказав урядовець. “Але це не наближає нас до переговорів”.
Інші відзначили, що Захід, обмінюючи російських злочинців і шпигунів, лише створює додатковий стимул для того, щоб Москва ув’язнила ще більше невинних людей. Захід повернув Росії засудженого вбивцю. Його та інших російських шпигунів обміняли на американського журналіста, безпідставно звинуваченого у шпигунстві; на російських політичних опозиціонерів, єдиною провиною яких була боротьба за демократію; та на інших осіб, які скоїли незначні злочини.
“В обмін на невинних людей, яких незаконно заарештували, Росія повертає додому злочинців, які незабаром продовжать здійснювати диверсії на Заході, – написала Олена Галушка, громадська активістка, на X. – Це не “добра воля”. Це захоплення заручників може стати новою тенденцією і тривати нескінченно довго, це тероризм на державному рівні”.
Обмін став дипломатичною перемогою російського президента Володимира Путіна. Але українці стверджують, що йому не вдасться змусити їхню країну відмовитися від своїх амбіцій на вільне, демократичне майбутнє в Європейському Союзі.
Деяким українським чиновникам цей обмін нагадав повернення в минуле. “Відроджується традиційна практика часів холодної війни з обміну інакодумців і шпигунів”, – сказав один високопоставлений український чиновник на умовах анонімності, щоб обговорити чутливі питання в сфері безпеки.
Високопосадовець не турбувався про те, що західні чиновники, які брали участь в обміні, могли піти на якісь поступки щодо підтримки України в якості умови для обміну.
“Переговори відбуваються постійно, навіть у найгірші часи, – сказав високопосадовець. “І слава Богу, що вони відбуваються. Було б гірше, якби вони не велися, і уряди просто перейшли б до ядерних ударів”.
