Цього тижня лідери НАТО зібралися у Вашингтоні, щоб подолати великий розрив у своїй стратегії щодо України. Розрив полягає в тому, що Україна може вільно приєднатися до альянсу без вето з боку Росії, і реальністю, що мало хто готовий прийняти її, поки вона перебуває у стані війни з Росією. Тож вступ наразі є неможливий, і НАТО обмежилося численними дрібними зобов’язаннями щодо надання зброї, грошей і тренувань, а також багатьма теплими словами на адресу України.
Особливо виділялася перекручена метафора: союзники побудували “міст” до членства в НАТО. Це був “міцний, надійний, добре освітлений” міст, заявив Ентоні Блінкен, американський держсекретар, додавши, що він був “коротким”. У своєму комюніке союзники також заявили, що рух України до НАТО є “незворотнім”.
Дипломатичні висловлювання не можуть зупинити жорстокість війни, яка триває вже третій рік. Після прибуття до Вашингтона на святкування 75-річчя НАТО, лідерів країн-членів Альянсу приголомшила новина про ракетний удар, завданий Росією по дитячій лікарні в Києві 8 липня. Певною втіхою в короткостроковій перспективі стала зброя для протиповітряної оборони України. Союзники оголосили, що нададуть ще п’ять систем середньої дальності – чотири батареї ракетних комплексів Patriot американського виробництва і один французько-італійський зенітно-ракетний комплекс Samp/T. Америка, Данія і Нідерланди нададуть винищувачі F-16, які незабаром будуть літати над Україною. Однак не було жодних натяків на те, що Америка готова дозволити Україні використовувати ракети ATACMS для нанесення ударів по аеродромах, що знаходяться в глибині території Росії.
НАТО пообіцяло надати щонайменше 40 млрд євро (43 млрд доларів) військової допомоги в наступному році – це менше, ніж багаторічна підтримка, за яку виступали деякі члени Альянсу. Близько 20 країн підписали довгострокові двосторонні угоди з Україною про надання допомоги у сфері безпеки. На саміті також було вирішено делегувати частину роботи Пентагону новій штаб-квартирі НАТО. Тепер вона займатиметься координацією поставок озброєнь і тренувань для України.
Лідери відзначили довголіття Альянсу. Народжений в часи холодної війни, він став найбільш довговічною військовою організацією у світі, перевершивши навіть Афінський морський союз давньогрецьких міст-держав, зазначив Єнс Столтенберг, Генеральний секретар НАТО, який невдовзі залишить цю посаду. Америка і Німеччина заявили, що з 2026 року Америка почне “епізодичне розгортання” нових ракет дальнього радіусу дії для навчань у Німеччині. До них відносяться SM-6, “Томагавк” і “розроблювана” гіперзвукова зброя з радіусом дії, який був би заборонений згідно з нині неіснуючим Договором про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.
Все це підкреслює той факт, що членство в НАТО залишається двояким питанням. Деякі країни є союзниками і користуються захистом статті 5, яка стверджує, що напад на одну країну є нападом на всіх. До того ж дія цієї статті підкріплена американською звичайною та ядерною силою. Лідери НАТО з усіх сил намагалися запевнити, що вся допомога, яку вони надають Україні, не “робить НАТО стороною конфлікту”. Для пана Столтенберга членство України в НАТО – це план, який має бути втілений на наступний день після закінчення війни, щоб закріпити будь-який мир.
Обіцянки НАТО щодо майбутнього України були послаблені рядом факторів, наприклад, вимогою продовжувати “демократичні, економічні та безпекові реформи”. Крім того, говорилося про те, що Україна буде запрошена до вступу в НАТО лише “за згодою союзників і за умови виконання умов”. Найбільший союзник, президент Джо Байден, налаштований скептично. На початку цього року він заявив, що виступає проти “НАТОїзації України”. У своїй вступній промові він взагалі не згадав про членство України в НАТО.
Враховуючи політичні негаразди пана Байдена в США, всі розуміють, що рух України до членства буде припинений, якщо Дональд Трамп повернеться до Білого дому. Кандидат від республіканців критикував допомогу Україні. Більше того, якщо пан Трамп серйозно ставиться до своїх погроз не захищати союзників, які витрачають недостатньо коштів на оборону, то альянсу, до якого б могла приєднатися Україна може не стати.
Тінь пана Трампа нависла над самітом. Пан Байден послався на дух Рональда Рейгана, колишню ікону республіканців, щоб підкреслити важливість альянсу. Пан Столтенберг відзначив для пана Трампа те, що цього року зросла кількість членів Альянсу, до 23 країн, які досягли або перевищили цільовий показник витрат на оборону в розмірі 2% ВВП. “Чіткий сигнал мав свій вплив”, – сказав він. Передача логістичних і тренувальних функцій НАТО мала на меті частковий захист цього процесу від посягань зі сторони другої адміністрації Трампа. Ідея надання довгострокової допомоги Україні має на меті продемонструвати Кремлю, що він не зможе перечекати НАТО, наприклад, якщо буде очікувати на те, що пан Трамп нав’яже Україні вигідний для Росії варіант мирного врегулювання конфлікту.
Більш загальна позиція республіканців полягає в тому, що НАТО відіграє центральну роль у глобальній могутності Америки та її спробах протистояти Китаю. Учасники саміту НАТО, до яких мали приєднатися лідери Японії, Південної Кореї, Австралії та Нової Зеландії, висловили “глибоке занепокоєння” щодо Китаю і зробили суворе попередження через підтримку ним військової промисловості Росії. Вони заявили, що Китай не зможе “розв’язати найбільшу в новітній історії війну в Європі так, щоб це негативно не вплинуло на його інтереси і репутацію”.
