Сім годин і 1500 кілометрів розділяли повітряні удари по двох столицях країн Близького Сходу. Обидва з них були частиною ізраїльської операції, яка може призвести до різкого загострення регіональної війни, що триває вже майже десять місяців.
Перший удар був нанесений по квартирі в південному передмісті Бейрута 30 липня приблизно о 19:30 за місцевим часом. Фуад Шукр, військовий радник лідера “Хезболли”, ліванського шиїтського угруповання і політичної партії, перебував у цій квартирі. Його доля досі невідома. Щонайменше четверо цивільних загинули в результаті удару, десятки отримали поранення. Через кілька годин ще одна ракета влучила в непримітний будинок у Тегерані. Вона вбила Ісмаїла Ханію, лідера ХАМАСу, палестинського ісламістського руху. Дане угруповання розпочало війну 7 жовтня несподівано напавши на Ізраїль, і вбивши тоді 1200 людей.
Вибір цілей Ізраїлем був як тактичним, так і символічним. Пан Шукр відігравав центральну роль у військових операціях “Хезболли” з моменту її заснування на початку 1980-х років. Вважається, що він був причетний до підриву американських та французьких військових казарм у Бейруті в 1983 році. Ізраїльська розвідка вважає, що він відігравав важливу роль у постачанні для “Хезболли” іранських систем наведення для ракет дальнього радіусу дії.
Як голова політбюро ХАМАСу, пан Ханія був менш причетним до військових питань. Вважається, що йому повідомили про напад 7 жовтня за кілька хвилин до того, як він стався. З 2017 року він був публічним представником угруповання, жив у Катарі і подорожував по всьому регіону. Ханія очолив діяльність, спрямовану на відновлення зв’язків ХАМАСу з Іраном після їхнього розриву під час громадянської війни в Сирії. Тоді ХАМАС виступив проти Башара Асада, якого підтримували як Іран, так і “Хезболла”. Ханія також був важливим посередником під час переговорів про припинення вогню з Ізраїлем.
Деталі все ще невідомі, але обидва удари, схоже, були нанесені ракетами дальнього радіусу дії, запущеними ізраїльськими винищувачами. Ізраїль взяв на себе відповідальність лише за удар по Бейруту. Він назвав його помстою за ракетний удар по Мадждал-Шамсу на Голанських висотах, який відбувся трьома днями раніше і в результаті якого загинуло 12 дітей. Ракета скоріше за все була випущена “Хезболлою” під час масштабного обстрілу, хоча угруповання заперечує свою причетність до нього.
З 8 жовтня, коли “Хезболла” почала наносити удари по Ізраїлю, підтримуючи ХАМАС, обидві сторони в основному обстрілювали військові позиції і безлюдні прикордонні міста. Бійня в Мадждал-Шамсі і замах на пана Шукра порушують ці негласні правила ведення бойових дій, і як ізраїльтяни, так і ліванці занепокоєні подальшою ескалацією конфлікту.
Ані Ізраїль, ані “Хезболла” не хочуть початку масштабної війни, але вони готуються до неї. З’явилися повідомлення про те, що “Хезболла” встановила свої ракети дальнього радіусу дії на пускові установки. А ізраїльські силовики дали зрозуміти, що, на відміну від подій 7 жовтня, їхні сили готові до більш масштабних військових дій.
Тепер відповідальність лежить на “Хезболлі”, яка має визначити масштаби своєї відповіді. Вона ще не підтвердила, чи живий пан Шукр, чи мертвий, і можливо, це ознака того, що вона діятиме обережно. Велика атака на Ізраїль може втягнути у конфлікт Америку, яка розмістила значну кількість сил в регіоні. 31 липня Ллойд Остін, міністр оборони США, заявив, що Америка “захистить” Ізраїль, якщо на нього нападуть. Протягом кількох попередніх днів він радив Ізраїлю не атакувати Бейрут, щоб не спровокувати початок ще більшого конфлікту.
На реакцію “Хезболли” також впливатиме Іран, її головний покровитель. Поки що Іран не бажає, щоб його найбільша маріонетка була втягнута у велику війну. Це могло б змарнувати його десятилітні інвестиції в “Хезболлу”. Але рішення Ізраїлю вбити пана Ханію на іранській землі може змінити правила гри. Ізраїль не взяв на себе відповідальність за вбивство, залишивши іранцям простір для маневру. Спочатку іранські посадовці уникали звинувачень. Але через кілька годин Алі Хаменеї, верховний лідер Ірану, залишив позаду таку двозначність: за його словами, Ізраїль “вбив нашого дорогого гостя на нашій території”.
Іран вже одного разу завдавав прямого удару по Ізраїлю, у квітні він запустив понад 300 ракет і безпілотників по країні. Це було зроблено у відповідь на ізраїльський удар, в результаті якого загинуло кілька високопоставлених чиновників на території іранського посольства в Дамаску. Потім Ізраїль наніс точний удар по іранському радару протиповітряної оборони, і раунд був завершений.
Цього разу Ірану доведеться вирішити, чи може він розв’язати ще більший конфлікт. Він переживає складний політичний період. Пан Ханія був убитий через кілька годин після того, як відвідав інавгурацію Масуда Пезешкіана, нового президента Ірану. Він був обраний після того, як у травні в авіакатастрофі загинув його попередник. Напевно, він не так уявляв собі свій перший день на посаді.
Навіть у той час, як Ізраїль, Хезболла та Іран наближаються до більш масштабної війни, Ізраїль і ХАМАС наближаються до угоди про припинення вогню. Переговори тривають вже кілька місяців, але в останні тижні учасники переговорів налаштовані вкрай оптимістично. Вони сподіваються, що обидві сторони приймуть умови, пов’язані з поетапним виведення військ із Гази і звільненням 115 заручників, які все ще там утримуються. Даний план спершу був запропонований Ізраїлем.
Зрештою, чи будуть ці переговори успішними, вирішуватимуть двоє чоловіків. Яхья Сінвар, лідер ХАМАСу в Газі, знаходиться в дедалі більшій ізоляції. Ізраїль вбив низку високопоставлених командирів ХАМАСу в Газі. Жителі Гази зазнали величезних страждань через Ізраїль. Майже 40 000 осіб було вбито, а ізраїльські бомбардування пошкодили або зруйнували більшість будівель та об’єктів інфраструктури Гази.
Все це сильно тисне на пана Сінвара, змушуючи його до підписання угоди. Жителі Палестини щиро бажають припинення вогню, а важелі впливу Сінвара на Ізраїль зменшуються, оскільки кількість живих заручників продовжує знижуватися. Вбивство пана Ханії, безумовно, призупинить переговори про припинення вогню, але не змінить загальну ситуацію в Газі.
Біньямін Нетаньяху, прем’єр-міністр Ізраїлю, демонстрував неоднозначне ставлення до угоди. Він схвалив переговори з ХАМАС за посередництва єгипетських і катарських представників, але неодноразово додавав нові умови до початкової пропозиції Ізраїлю. Серед них – подальша присутність Ізраїлю біля кордону між Газою і Єгиптом. Втомлене війною ізраїльське військове керівництво підтримує підписання угоди, частково тому, що хоче зосередитися на більшій загрозі, якою є “Хезболла”. Чиновники, які беруть участь у переговорах, звинувачують пана Нетаньяху в тому, що він керується політичними інтересами. Ультраправі міністри в ізраїльському уряді виступають проти будь-якого припинення вогню, поки ХАМАС продовжує існувати.
Вбивства в Бейруті і Тегерані можуть надати пану Нетаньяху політичну підтримку, необхідну йому для укладення угоди, якщо він дійсно цього хоче. Він міг би заявити, що відповів на напад 7 жовтня і помстився ворогам Ізраїлю, отримавши омріяну “повну перемогу”, яку він обіцяв ізраїльтянам. Але перш ніж він зможе прийняти остаточне рішення, йому потрібно буде дочекатися реакції “Хезболли” та Ірану на ці вбивства – і зрозуміти, чи не має він справу з набагато більшою війною.
