КИЇВ – Мир ще не настав.
Росію навіть не запросили на мирний саміт, який стосуватиметься України і відбудеться цими вихідними у Швейцарії, після того, як вона назвала цей захід проукраїнським.
“Ви не можете сісти за стіл переговорів з людиною, єдина мета якої – знищити вас”, – заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Reuters минулого місяця.
Президент Росії Володимир Путін заявив, що готовий до розмови – але не з демократично обраним Зеленським, якого він вважає нелегітимним. “Росія повинна зрозуміти, з ким вона повинна говорити і кому вона може довіряти”, – сказав Путін у травні.
Як повідомляється, близько 90 країн зі 160 запрошених візьмуть участь у конференції в Швейцарії, причому багато хто ще не визначився. Ключові гравці, включаючи Китай і Саудівську Аравію, а також, можливо, Південну Африку і Бразилію, проігнорують її.
Україна навіть звинуватила Китай у допомозі Росії, який намагається саботувати саміт у власних інтересах – Пекін це звинувачення відкидає. Китай і Бразилія запропонували альтернативний мирний план, який більш вигідний для Москви.
Тим не менш, саміт може досягти прогресу на шляху до припинення бойових дій в Україні, оскільки Київ прагне консолідувати підтримку своїх союзників, яку згодом можна буде використати для тиску на Росію з метою проведення справжніх мирних переговорів у майбутньому. Зустріч на цих вихідних стане мірилом цієї підтримки.
Київ планує зосередитися на трьох з 10 пунктів мирної формули, запропонованої українським президентом: продовольча безпека, ядерна безпека та повернення українських дітей і військовополонених, які утримуються в Росії, заявив Зеленський під час Конференції з відновлення України в Берліні у вівторок.
“Ми відкриті для ідей. Але дуже важливо не віддати ініціативу Росії”, – додав Зеленський.
Заздалегідь визначені позиції
Олександр Мережко, голова комітету у закордонних справах українського парламенту, заявив в інтерв’ю POLITICO, що Путіну не вистачає доброї волі для мирних переговорів. Росія “ніколи чесно не намагалася досягти результату”, – сказав Мережко, який раніше був заступником голови української делегації в тристоронній групі, яка стежила за ходом виконання Мінських угод, підписаних у 2014 році.
“Путін розуміє, що єдиний спосіб приховати свій злочин – це знищити жертву. Тому переговори з ним не мають сенсу”, – додав Мережко.
Під час свого візиту до Китаю у травні Путін заявив, що готовий до переговорів лише за умови, що Київ “повернеться до реальності”. Він звинуватив Україну у війні і заявив, що хоче повернутися до попередніх вимог – щоб Україна здала всі окуповані території і демілітаризувалася, відмовившись при цьому від прагнення вступити до НАТО.
Україна, зі свого боку, заявляє, що як країна, яка несе на собі весь тягар російської агресії, тільки вона може визначати, яким має бути мир. “Єдиною справедливою основою для досягнення такого миру є мирна формула українського президента”, – йдеться у заяві МЗС.
Китай підтвердив свою давню позицію. “Китай завжди стверджував, що міжнародна мирна конференція повинна відповідати трьом важливим елементам, а саме: визнання як з боку Росії, так і з боку України, рівноправна участь усіх сторін і справедливе обговорення всіх мирних планів, – йдеться в заяві посольства Китаю в США. “В іншому випадку мирна конференція навряд чи зможе зіграти істотну роль у відновленні миру”, – йдеться у заяві китайської сторони.
Тим часом, нинішня американська адміністрація чітко заявляє: вона хоче бути впевненою, що Росія ніколи не окупує Україну. “Якщо ми коли-небудь дозволимо Україні піти на дно, запам’ятайте мої слова, ви побачите, як піде Польща, і ви побачите, як впадуть всі країни, що знаходяться вздовж існуючого кордону з Росією”, – сказав президент США Джо Байден в інтерв’ю журналу “Тайм” на початку цього місяця.
Мережко зазначив, що консолідована позиція більшості країн базується на міжнародному праві – зокрема, на необхідності відновлення повної територіальної цілісності України.
Протистояння також є частиною ширшого геополітичного зіткнення, в якому Китай випробовує стійкість Заходу в підтримці України як полігону для випробувань.
“Це протистояння між ліберальним міжнародним порядком, який по суті є колективним Заходом, і зростаючою силою Росії, Китаю і, можливо, Ірану”, – сказав Каллум Фрейзер, науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб. “Авторитаризм проти демократії”.
Мирний саміт у Швейцарії покликаний продемонструвати рішучість українських союзників відстоювати саме таку позицію.
“Наше лідерство і воля українців повинні досягти успіху – заради миру, заради Європи, заради життя”, – заявив Зеленський у вівторок в Берліні. “Тоді Європа буде континентом без війни”.
Недовіра, заснована на історичному досвіді
Київ просуває свою мирну формулу як основний шлях до припинення вогню, бо відчуває, що не може довіряти Кремлю. Україна має довгу історію, протягом якої вона погоджувалася на російські вимоги, а потім Росія відмовлялася від своїх зобов’язань.
Наприклад, у 1996 році Україна підписала Будапештський меморандум, відмовившись від ядерної зброї та погодившись на подальше роззброєння в обмін на гарантії безпеки з боку США, Великої Британії та Росії.
“Росія повністю порушила меморандум, – сказав Фрейзер, – почавши, з анексії Криму в 2014 році і закінчивши повномасштабним вторгненням у 2022 році, незважаючи на те, що Росія гарантувала безпеку та суверенітет України. “Росія також примусила Україну передати більшу кількість кораблів Чорноморського флоту СРСР, ніж було узгоджено спочатку”, – зазначив Фрейзер.
Україна виконала більшість умов Мінських угод, покликаних покласти край конфлікту на Донбасі – лише для того, щоб згодом Путін проголосив незалежність спірних Донецької та Луганської областей і приєднав їх до Росії.
Після вторгнення Путіна у 2022 році Росія та Україна провели кілька раундів переговорів у Білорусі та Туреччині. Вони були затьмарені взаємними претензіями; під час п’яти раундів переговорів навесні того ж року Росія не погодилася навіть на тимчасове припинення вогню.
“Росія хотіла капітуляції України і пропонувала нам відмовитися від наших територій, нашого суверенітету, нашої армії”, – заявив у травні минулого року українським ЗМІ Михайло Подоляк, радник президента України, який представляв Україну на переговорах у Стамбулі.
“Україна запропонувала Росії відійти на свої позиції до 24 лютого 2022 року, припинити вогонь, і після цього ми почнемо реальні переговори, – продовжив Подоляк. “Росія відмовилася, і ми також відхилили пропозиції Росії. Нічого не було підписано”, – сказав він.
Росія також анексувала Запорізьку та Херсонську області після проведення фіктивних референдумів на окупованих територіях. Разом з міжнародним ордером на арешт Путіна за воєнні злочини, це відвернуло Україну від подальших спроб вести переговори з російським лідером.
“Росіяни вважають, що вони мають божественне право вирішувати долю не лише України, але й Білорусі, Грузії та Центральної Азії”, – сказав Фрейзер.
Путін у публічних виступах порівнює себе з російськими царями і виступає за відновлення “російських земель” у складі великої імперії.
Важливий сигнал
На думку Фрейзера, у Заходу зараз є два варіанти: “Бути солідарним з Україною і не вести переговори з Росією, або ж переступити через голову України і домовитися про якийсь мир з Росією напряму”.
США на чолі з президентом Байденом, як провідний голос проукраїнського альянсу, чітко дали зрозуміти, що не буде жодних переговорів про Україну без України.
Найкраще для України було б мати вигідну позицію на фронті, як це було після Харківського контрнаступу у 2022 році, перед тим, як розпочинати нові переговори з Росією. Однак, як зазначив Фрейзер, наразі така перевага може виявитися складною через прогалини в потоках західної військової допомоги, що надходять до країни.
Незважаючи на це, саміт у Швейцарії може надіслати ключовий сигнал, вважає Фрейзер. “Хоча він можливо не допоможе укладенню реальної мирної угоди з Росією, це все ж таки фантастичний спосіб створити колективне розуміння позиції України та ситуації в Україні”, – сказав він.
Мова йтиме про те, “як союзники повинні реагувати і надавати допомогу Україні, поки вона не отримає перевагу на фронті і не буде готова вести переговори з більш сильної позиції”, – підсумував Фрейзер.
