КИЇВ – Україна не отримає запрошення до вступу в НАТО під час саміту у Вашингтоні цього тижня, та й взагалі найближчим часом. Тому Київ створює мережу союзів, які, як він сподівається, забезпечать певний захист від Росії.
Наразі Україна підписала 20 двосторонніх безпекових угод зі своїми союзниками. Вони включають конкретні положення про довгострокову військову і фінансову допомогу та навчання українських військ, а також постачання зброї, але не передбачають відправку іноземних солдатів в Україну для участі в бойових діях.
Угода зі США, основні положення якої викладені на 21 сторінці, була підписана минулого місяця і демонструє “потужну і тривалу підтримку України з боку Вашингтона”, заявив цього тижня міністр оборони США Ллойд Остін.
Але ці угоди – передбачають слабшу підтримку ніж та, яку можуть отримувати союзники по НАТО. Альянс об’єднаний навколо статті 5 свого Статуту – положення “один за всіх і всі за одного”. Згідно з ним напад на члена Альянсу розглядається як напад на весь блок. Це зобов’язує країни НАТО надавати підтримку, в тому числі й відправляти свої війська, для захисту свого союзника по Альянсу.
Гарантія НАТО – це договір, який країни ратифікували, і його положення мають юридичну силу.
Угоди з Україною не передбачають такого захисту. Угоди не обіцяють, що союзники Києва надішлють війська на допомогу – натомість пропонують військові консультації впродовж 24 годин після початку потенціійної російської агресії.
Вони також не є договорами, тому не мають обов’язкової сили для урядів, які їх підписали.
“[Україна] має спочатку виграти цю війну. І ми робимо все можливе, щоб переконатися, що вона зможе це зробити. Саме тому наш президент підписав двосторонню угоду про безпеку, як і деякі інші країни. Ці угоди допоможуть їм захистити себе, оскільки вони працюють над необхідними заходами, які вони повинні здійснити, щоб потрапити в НАТО”, – сказав Джон Кірбі, радник Білого дому з питань національної безпеки, на прес-конференції минулого місяця.
Оскільки угоди не є обов’язковими до виконання, майбутній лідер, такий як Дональд Трамп у США чи Марін Ле Пен у Франції, може проігнорувати їх. Однак вони свідчать про політичну та економічну підтримку України з боку її союзників.
“У деяких країнах, які підписали з нами угоди, відбуваються вибори. І якщо зрозуміло, що зміна лідера у Великій Британії не вплине на підтримку, то чи можемо ми гарантувати те саме у випадку США, Франції чи деяких інших європейських країн?” – запитує Ганна Шелест, директорка програм безпекових досліджень аналітичного центру “Українська призма”.
Урядовці стверджують, що історичний прецедент і велика кількість країн, які підписали угоди, надають їм певної сили незалежно від того, хто прийде до влади в майбутньому. Навіть якщо одна чи дві країни вийдуть з угоди, Україна все одно матиме більше двох десятків країн, які підтримають її військові дії.
“На що Україна може розраховувати, так це на те, що Сполучені Штати завжди були дуже послідовними у виконанні угод такого характеру за всіх адміністрацій”, – сказав високопоставлений американський чиновник, якому було дозволено говорити лише на умовах анонімності, в інтерв’ю виданню POLITICO.
Члени Альянсу також планують зміцнити домовленості наступного тижня у Вашингтоні.
“На саміті НАТО ми розгорнемо інтегровану структуру, в яку всі ці двосторонні угоди з безпеки будуть об’єднані і перетворені у взаємопідсилюючу систему, що збільшить вплив кожної угоди на загальне ціле”, – сказав американський чиновник, не надавши подробиць про те, як саме буде працювати цей процес.
Гарантії безпеки
Минулого року 32 країни пообіцяли підписати з Україною індивідуальні угоди про безпеку. На сьогодні Київ підписав 19 двосторонніх угод з різними країнами та одну з Європейським Союзом.
Всі розуміють, що такі угоди є лише проміжним етапом на шляху до вступу в НАТО.
“Ми вважаємо за необхідне, щоб існував місток до членства України в НАТО”, – заявив на брифінгу цього тижня Ведант Патель, речник Державного департаменту США. “Звичайно, ця двостороння угода про безпеку не замінить членства, але це один із компонентів, які ми розглядаємо як частину мосту до того, що одного дня Україна зможе вступити в НАТО”.
У більшості угод зазначено, що Україна має стати членом НАТО, і що підписанти допоможуть їй досягти цієї мети – починаючи з реформ, і закінчуючи військовою підготовкою та функціональною сумісністю.
“Угоди є додатковим інструментом на шляху України до членства в НАТО, але не замінюють його, – сказав Шелест. “Всі розуміють, що немає нічого потужнішого за п’яту статтю. Але Україна шукає додаткові гарантії безпеки. У цих угодах немає гарантій, але є зобов’язання, і це додатковий крок вперед у порівнянні з тими домовленостями, які ми мали раніше”.
Не такі вже й зобов’язуючі
Хоча необов’язковий характер виконання угод робить їх потенційно ненадійними, вони закріплюють підтримку Києва, вважає Ед Арнольд, старший науковий співробітник з питань європейської безпеки в лондонському Королівському Об’єднаному інституті оборонних досліджень.
“Угоди є досить важливими, і вони цінні тому, що вони усувають конфліктність значної частини підтримки, яка надається. Але Україна потребує більшого, їй потрібна стаття 5, щоб стримувати подальшу російську агресію, і я не думаю, що будь-яка з цих угод буде сприяти такому стримуванню”, – сказав Арнольд.
Українські та американські посадовці наголошують на тому, що угоди є міцними.
“Це не меморандум про взаєморозуміння. Це юридично зобов’язуюча угода, яка передбачає, що обов’язки, які Сполучені Штати та Україна беруть на себе в цій угоді, скріплені меморандумом, – сказав високопосадовець американської адміністрації. “Це те, на що Україна може розраховувати протягом майбутніх 10 років”.
Вони визнали, що отримання чогось більшого для України є політично складним завданням.
“Це не договір, ратифікований Сенатом, це правда, але в нинішніх умовах отримати договір такого характеру було б досить складно і це б зайняло багато часу, тому існують ризики того, що ми не зможемо надати Україні гарантії безпеки, яких вона потребує”, – додав чиновник.
Угода з США передбачає, що адміністрація буде тиснути на Конгрес, щоб забезпечувати стабільну фінансову і військову підтримку України протягом десятиліття, повідомив агентству “Інтерфакс” Ігор Жовква, заступник голови Офісу президента України.
Інші угоди також зобов’язують уряди надавати фінансування Україні через свої місцеві парламенти.
Українські чиновники стверджують, що угоди в сфері безпеки забезпечать надання значних додаткових фінансових ресурсів, які допоможуть країні протистояти Росії. Протягом наступних чотирьох років Україна розраховує на щорічну підтримку в розмірі 60 мільярдів доларів, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час засідання уряду минулого тижня.
Однак, Арнольд визнав, що застосування до України статті 5 Статуту НАТО було б більш ефективним і дешевшим.
“Це дуже схоже на другий найкращий варіант, який могла б мати Україна”, – сказав він. “Члени Альянсу не змогли домовитися про статтю 5, але вони будуть робити все інше замість неї. Вони хочуть зробити політичний внесок за рахунок кількості угод. Але все ще немає гарантії того, що країни не почнуть виходити з цих угодв зі зміною керівництва в їхніх державах”.
