ЛОНДОН, 4 червня (Рейтер) – Україна не продовжить п’ятирічну угоду з російським “Газпромом”, що відкриває нову сторінку в транзиті російського газу до Європи після закінчення терміну її дії в кінці року, спонукаючи країни-одержувачі шукати альтернативи.
Після війни в Україні Норвегія обігнала Росію і стала найбільшим постачальником газу в Європі, а ЄС збільшив імпорт скрапленого природного газу (СПГ) зі США та інших країн.
ЩО ТАКЕ УКРАЇНСЬКИЙ МАРШРУТ ТРАНЗИТУ ГАЗУ?
Український маршрут транзиту газу, узгоджений Москвою та Києвом у 2019 році, дозволяє Росії експортувати газ до Європи через Україну. Однак, за даними українського оператора газопроводу, у 2023 році обсяги транзиту впали на 28,5%.
Існує дві точки з’єднання газопроводу між Росією та Україною: Сохранівка та Суджа, але Україна оголосила форс-мажорні обставини і зупинила потоки через Сохранівку у 2022 році. Система з’єднує Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію та Молдову.
ЯКІ КРАЇНИ ОТРИМУЮТЬ ГАЗ ЧЕРЕЗ ЦЕЙ МАРШРУТ?
Більшість країн ЄС зменшили свою залежність від російського газу через вторгнення в Україну. Колишніми основними одержувачами газу через Україну є Австрія, Словаччина, Італія, Угорщина, Хорватія, Словенія та Молдова. Австрія все ще отримує більшу частину газу через Україну, тоді як інші країни диверсифікували свої джерела і вжили заходів для зменшення попиту.
Молдова, одна з найбідніших країн Європи, минулого року отримала весь свій газ з європейських ринків, залишивши газ від “Газпрому” для свого сепаратистського східного регіону, Придністров’я.
Імпорт Хорватії зараз мінімальний, а Словенії впав майже до нуля після того, як минулого року закінчився контракт її головного постачальника газу Geoplin з “Газпромом”, йдеться в дослідженні Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету.
ЯК МОЖНА ЗАМІНИТИ ГАЗ, ЩО ПРОХОДИТЬ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ?
Альтернативні джерела постачання існують, як показав аналіз, проведений комісаром ЄС з питань енергетики Кадрі Сімсон.
Австрія може імпортувати газ з Італії та Німеччини, а її комунальні служби заявили, що вжили запобіжних заходів на випадок припинення поставок російського газу.
Угорщина покладається на газопровід “Турецький потік”, а Словенія отримує газ з Алжиру та інших джерел.
Словацький постачальник газу SPP заявив, що консорціум європейських покупців газу може взяти газ на російсько-українському кордоні, коли закінчиться термін дії транзитного контракту.
Інший варіант полягає в тому, що “Газпром” може постачати частину газу іншим маршрутом, наприклад, через “Турецький потік”, Болгарію, Сербію або Угорщину. Однак пропускна спроможність цих маршрутів обмежена, повідомили SPP для Reuters.
Італія отримує більшу частину газу через маршрут, який полегшує імпорт азербайджанського газу та газу з Алжиру.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З УКРАЇНСЬКОЮ ГАЗОТРАНСПОРТНОЮ МЕРЕЖЕЮ?
Україна не імпортує газ напряму з Росії з 2015 року, а використовує транзитну систему для постачання газу домогосподарствам і підприємствам. Система підтримує рівень тиску як для європейських, так і для внутрішніх поставок.
Україна мала досвід відключення транзиту у 2006 і 2009 роках і протестувала систему, щоб переконатися, що вона зможе функціонувати, якщо постачання з Росії припиниться.
Українські чиновники, компетентні в питаннях енергетики, та джерела в цій галузі неодноразово заявляли, що припинення транзиту не загрожує Україні, оскільки українські компресори можуть перекачувати на схід газ зі сховищ на заході.
СКІЛЬКИ ДОХОДІВ ВТРАТИТЬ “ГАЗПРОМ”?
Росія може втрачати близько $4,5 млрд щорічно, якщо експорт припиниться. Така сума була розрахована, виходячи з очікуваної середньої ціни на газ до Європи на рівні $320 за 1000 кубометрів у 2025 році. За даними “Газпрому”, щоденний експорт газу через Україну до Європи наразі становить понад 40 мільйонів кубометрів.
ЩО ГАЗПРОМ МОЖЕ ЗРОБИТИ З ГАЗОМ?
Якщо Україна не продовжить угоду, Росія планує використовувати альтернативні маршрути і збільшити експорт СПГ. Газпром прагне збільшити продажі газу до Китаю.
Наприкінці 2019 року “Газпром” розпочав постачання газу до Китаю через газопровід “Сила Сибіру”, маючи намір експортувати 38 мільярдів кубометрів з наступного року, а згодом – до 100 млрд кубометрів на рік, у тому числі 50 млрд кубометрів через газопровід “Сила Сибіру 2”, який планують побудувати, але переговори щодо ціни та інших питань зайшли в глухий кут.
