Протягом понад десятиліття Захід протистояв Сходу в тому, що називали новою холодною війною. Але з поверненням Дональда Трампа до Білого дому Америка починає створювати враження, що готова змінити сторону.
Поки американські та російські переговорники вперше після повномасштабного вторгнення Росії в Україну сіли за стіл переговорів у вівторок, сам Трамп дав зрозуміти, що готовий відмовитися від союзників США, щоб знайти спільну мову з президентом Росії Володимиром Путіним.
На думку Трампа, Росія не несе відповідальності за війну, яка зруйнувала її сусідню країну. Натомість він стверджує, що саме Україна винна в тому, що Росія вторглася. Його слова під час спілкування з журналістами пролунали настільки відірвано від реальності, що такої риторики не можна було почути від жодного іншого американського президента – незалежно від партійної приналежності.
За версією Трампа, саме українські лідери винні у війні, бо не погодилися капітулювати. Відтак, він натякає, що вони навіть не заслуговують на місце за столом переговорів, які він ініціював із Путіним. «Вам не слід було починати це», – заявив Трамп, звертаючись до української влади, яка, насправді, не була ініціатором війни. «Ви могли укласти угоду».
Виступаючи у своєму маєтку Мар-а-Лаго у Флориді, він продовжив: «Зараз у вас така влада, яка дозволила війні тривати, хоча її взагалі не мало бути». При цьому він не сказав жодного слова осуду на адресу Путіна чи Росії, яка вперше вторглася в Україну ще у 2014 році, вела війну низької інтенсивності протягом усього першого президентського терміну Трампа, а в 2022 році розпочала повномасштабне вторгнення з метою захоплення всієї країни.
Трамп здійснює один із найбільш разючих розворотів на 180 градусів у зовнішній політиці США за останні десятиліття – повну зміну курсу, яка змусить союзників і противників Америки переглянути свої позиції. З моменту закінчення Другої світової війни всі американські президенти бачили в СРСР, а після короткої й ілюзорної паузи, і в його наступнику – Росії – щонайменше серйозну загрозу. Натомість Трамп дає всі підстави вважати, що сприймає Кремль як потенційного партнера для майбутніх спільних проєктів.
Він дає зрозуміти, що Сполучені Штати більше не будуть ізолювати Путіна за його неспровоковану агресію проти слабшого сусіда та загибель сотень тисяч людей. Натомість Трамп, який завжди мав незрозумілу прихильність до Путіна, хоче повернути Росію до міжнародного клубу та зробити її одним із головних партнерів Америки.
«Це ганебний відхід від 80-річної американської зовнішньої політики», — заявила Корі Шаке, директорка досліджень зовнішньої та оборонної політики в Американському інституті підприємництва, яка також працювала радницею з національної безпеки президента Джорджа Буша-молодшого.
«Протягом холодної війни США відмовлялися визнавати радянське завоювання Балтійських країн, і це давало надію тим, хто боровся за свою свободу, — продовжила вона. — А зараз ми легітимізуємо агресію, створюючи сфери впливу. Кожен американський президент за останні 80 років виступив би проти заяви Трампа».
В оточенні Трампа цей розворот вважають необхідним виправленням багаторічної хибної політики. Він та його союзники вважають, що витрати на оборону Європи занадто високі, враховуючи інші пріоритети. У цьому контексті досягнення якогось порозуміння з Москвою дозволило б США повернути додому більше військ або перенаправити ресурси національної безпеки на протидію Китаю, який, за словами держсекретаря Марко Рубіо, є «найбільшою загрозою».
Останній тиждень ознаменувався різкою зміною позиції США. Лише через кілька днів після того, як віцепрезидент Джей Ді Ванс розкритикував європейських союзників, заявивши, що «загроза зсередини» є більш небезпечною, ніж Росія, Рубіо зустрівся з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим та говорив про «неймовірні можливості для співпраці з росіянами», якщо вдасться закрити питання війни в Україні.
Жодних українських лідерів на зустрічі, що відбулася в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, не було, як і представників інших європейських країн. Після розмови Рубіо лише зателефонував кільком міністрам закордонних справ для інформування. За всіма ознаками, це виглядало як зустріч двох великих держав, що розподіляли сфери впливу — сучасна версія Віденського конгресу або Ялтинської конференції.
Трамп давно розглядає Путіна як соратника, сильного та «дуже кмітливого» лідера, чиї спроби змусити Україну до територіальних поступок він свого часу назвав «геніальними». У його очах Путін — це фігура, що заслуговує на повагу та захоплення, на відміну від лідерів традиційних союзників США, таких як Німеччина, Канада чи Франція, яких він часто висміює.
Дійсно, перший місяць свого другого президентського терміну Трамп провів у протистоянні з союзниками: він не лише не залучив їх до переговорів щодо України, а й пригрозив їм тарифами, вимагав збільшити витрати на оборону та висловив територіальні претензії до деяких країн. Його мільярдер-спонсор Ілон Маск відкрито підтримав ультраправу партію «Альтернатива для Німеччини».
«Зараз європейці бачать у цьому процес нормалізації відносин Трампа з Росією, водночас його ставлення до союзників європейців демонструє повну недовіру», — зазначив Ян Бреммер, президент аналітичної компанії Eurasia Group. «Підтримка AfD, яку німецьке керівництво вважає неонацистською партією, робить Трампа схожим на противника найбільшої економіки Європи. Це безпрецедентна зміна».
Трамп обіцяв під час виборчої кампанії, що зможе завершити війну в Україні за 24 години, але цього не зробив. Він також запевняв, що досягне миру ще до своєї інавгурації, однак ця обіцянка теж не була виконана. Після майже 90-хвилинної телефонної розмови з Путіним минулого тижня Трамп доручив Рубіо та двом іншим радникам — Майклу Вальцу та Стіву Віткоффу — розпочати переговори.
Озвучені Трампом та його командою можливі умови угоди виглядають як список побажань Кремля: Росія зберігає за собою всю українську територію, захоплену силою, США не надають Україні жодних гарантій безпеки, не кажучи вже про вступ до НАТО, а санкції проти РФ скасовуються. Президент навіть запропонував повернути Росію до «Великої сімки», з якої її виключили після вторгнення в Україну у 2014 році.
Що ж Путін мав би віддати в обмін на таку угоду? Він просто перестане вбивати українців, отримавши при цьому перемогу. Трамп не уточнив жодних інших вимог до Росії. Він також не пояснив, чому Путіну можна довіряти, якщо той вже порушував Будапештський меморандум 1994 року, що гарантував суверенітет України, а також Мінські угоди 2014 і 2015 років.
Впевненість Трампа у своїй здатності укласти угоду з Путіним викликає подив у досвідчених експертів з національної безпеки, які роками мали справу з Росією.
«З ними потрібно говорити так, як ми говорили з радянськими лідерами протягом холодної війни», — зазначила Селеста Волландер, яка займалася питаннями Росії та України на посаді помічника міністра оборони за президентства Джо Байдена. «А це означає, що їм не можна довіряти».
«Коли ви ведете переговори, — продовжила вона, — ви маєте виходити з того, що вони їх порушать. Ви шукаєте точки перетину інтересів, але розумієте, що наші інтереси кардинально розходяться, і наше завдання — не стати друзями, а управляти небезпечним противником».
Спілкуючись із журналістами у вівторок, Трамп дав зрозуміти, що вважає другом саме Росію — а не Україну. «Росія хоче щось зробити, — сказав він. — Вони хочуть зупинити дику варварщину».
Трамп висловив обурення через вбивства та руйнування, спричинені, за його словами, «безглуздою війною», порівнявши кадри з фронту з битвою під Геттісбургом, де «частини тіл розкидані по всьому полю». За його словами, Україна «стирається з лиця землі», а війна має бути припинена. Проте він так і не сказав, хто саме знищує Україну, давши зрозуміти, що відповідальність за це лежить на її власних лідерах, яких він виключив із будь-яких переговорів.
«Я чув, що вони засмучені через те, що не мають місця за столом», — сказав Трамп. «Ну, у них було місце три роки. І ще довгий час до цього. Це можна було б вирішити дуже легко. Навіть напівпрофесійний переговорник міг би владнати це ще кілька років тому, я думаю, без втрати великої частини території, зовсім малої частини території. Без втрат людських життів. І без втрати міст.
Він знову повторив свою заяву про те, що вторгнення не відбулося б, якби він був президентом, ігноруючи той факт, що підтримувані Росією сили вели війну на території України всі чотири роки його першого терміну. «Я міг би укласти угоду для України, яка дала б їй майже всю територію», — сказав він, не пояснивши, чому не спробував домовитися про мир, коли був на посаді.
Як це часто буває, Трамп приправив свої коментарі численними неправдивими твердженнями. Серед них було й те, що Сполучені Штати надали Україні втричі більше допомоги з початку війни, ніж Європа. Насправді, за даними Кільського інституту світової економіки, Європа виділила 138 мільярдів доларів у порівнянні з 119 мільярдами доларів від США.
Він також зневажливо висловився про президента України Володимира Зеленського, кілька разів заявивши, що «він має лише 4% рейтингу схвалення». Насправді рейтинг Зеленського впав із колишніх рекордних висот, але лише до приблизно 50% — що не надто відрізняється від самого Трампа.
Трамп також погодився з російським наративом про те, що Україна повинна провести нові вибори, щоб брати участь у переговорах. «Так, я б сказав, що якщо вони хочуть місце за столом, то люди мають… Хіба люди України не повинні сказати: знаєте, вже давно у нас не було виборів?» — сказав він. «Це не російська справа. Це щось, що виходить від мене і від багатьох інших країн також».
Які саме країни, він не уточнив. Як і не згадав нічого про необхідність виборів у Росії, де будь-яке голосування контролюється Кремлем та його союзниками.
Коментарі Трампа не були підготовленими заздалегідь і пролунали у відповідь на запитання журналістів. Але вони відображали його погляд на ситуацію і окреслювали майбутні події на кілька місяців вперед. Вони також спричинили нову хвилю шоку в Європі, яка тепер змушена усвідомлювати, що її головний союзник у новій холодній війні більше не вважає себе таким.
«Одні з найганебніших слів, сказаних президентом за мого життя», — написав в Інтернеті Ієн Бонд, заступник директора Центру європейських реформ у Лондоні. «Трамп стає на бік агресора, звинувачуючи жертву. У Кремлі вони, мабуть, стрибають від радості».
